Рейтинг найбільших міст України перед Революцією

Рубіж ХIХ і ХХ століть — час бурхливого зростання міст як на сході, так і на заході України. Жирну, хоч ажніяк не останню крапку у цьому процесі поставили Перша світова та Жовтнева революція. Надалі логіка урбанізації змінилася. Одні міста вирвалися далеко вперед, а інші – перетворилися з лідерів на заштатні провінційні містечка.

DSCN5041Економічна географія розглядає міста як поселення з певною кількістю мешканців, переважна більшість яких зайнята поза сільським господарством. Це обмежене визначення, адже місто — це ще й складна соціальна тканина, а також архітектурний простір з певними атрибутами.

Саме тому, знаходячись у маленькій Коломиї на Прикарпатті з її чудовими пам’ятками та історичними вуличками, ми відчуваємо себе у справжньому місті, хоча таке ж за розмірами поселення на Донбасі з клубом, Леніним і похмурими рядами однакових будівель сприймається як велике село.

На початку ХХ століття поріг кількості, що робив поселення радше містом, аніж селом, знаходився в районі 30 тисяч чоловік на Західній Україні і 50 тисяч — на східній. Близько цього порогу у місті з’являються ряди 3-4-поверхових доходних будинків уздовж замощених вулиць. Міська влада будує водогін і задумується про організацію трамваю. Усе це — атрибути міста, ландшафт якого поволі перетворюється з провінційного на європейський.

1914: СТАРА ГЕОГРАФІЯ МІСТ

Тривалий час найбільшим містом України була Одеса, але після 1913 року, а може й раніше, її обійшов Київ — у нових умовах майбутня столиця була краще інтегрована у ланцюги зернової торгівлі і, що важливо, знаходилася посеред живого моря сіл і містечок, які швидко урбанізувалися.

З розвитком індустрії намітився майбутній успіх Харкова та Дніпропетровська (Катеринослав), а на заході України вдало розміщений на залізницях Львів оформився в справжню регіональну столицю з 200-ттисячним населенням.

Усе це ми бачимо й нині. Але 100 років назад були й відмінності. Зокрема, доволі крупними містами були торгово-ремесляні Бердичів, Ніжин та Умань. Ніжин навіть переважав свою теперішню «столицю» Чернігів.

З іншого боку, лише починалося формування індустріальних міст, які сьогодні концентрують значну частину урбанізованого населення. Запоріжжя ще поступалося Кременчуку, що розвивався напрочуд динамічно, а Кривий Ріг — Бердянську.

Втім, на Донбасі Донецьк (тоді Юзівка) перед самою революцією сягнув 70-тисячної позначки, а Маріуполь взагалі став першим суто індустріальним мегаполісом України. Щоправда, велике населення ще не зробило їх містами по духу — це відбулося уже в радянський час. З 1926 по 1939 роки міста Донбасу зросли у 5,5 рази, а деякі, як от Макіївка та Горлівка — у 12-18 разів.

Таблиця 1. Населення найбільших міст України у 1910-1915 роках та сьогодні (тис. осіб)

Безымянный

НОВІ МІСТА БІЛЬШОВИКІВ

У радянську добу, особливо довоєнний час, головну роль в урбанізації України відігравали саме індустріальні міста, а також столиці — Київ та Харків. Менш помітним на цьому тлі був розвиток адміністративних центрів, більшість з яких визначилися ще на початку 30-х років. Саме зосередження управлінських та освітніх функцій дозволило Чернігову, Сумам, Хмельницькому (Проскурів), а згодом і Черкасам відтіснити на другий план своїх конкурентів — Ніжин, Конотоп, Кам’янець та Умань. Ці міста незабаром втратили значення на республіканському рівні, тим паче, що їх успіх до Революції базувався на торгівлі та ремеслах – занятях, до яких новий режим ставився у кращому випадку байдуже.

Також цікаві випадки Умані та Бердичева. Ці міста мали велику частку ортодоксальних євреїв, масовий виїзд яких почався ще у 80-х роках ХІХ століття. Таким чином, чисельність населення там стабілізувалася ще на початку масової урбанізації в Україні.

Інакші процеси відбувалися на заході, під владою Польщі. Майбутні адмінцентри Івано-Франківськ, Луцьк, Тернопіль та Рівне майже не розвивалися, а Коломия з 1910 по 1930 рік навіть скоротила своє населення з 40 до 35 тисяч. Час зупинився і в румунських Чернівцях.

Справа в тім, що і Польща, і Румунія були доволі відсталими країнами. Значне зростання відбувалося лише у столицях та індустріальних осередках. З аграрної периферії населення мігрувало не так у сусідні міста, як за кордон, де обіцяли роботу і землю.

РЕВАНШ «СТАРОЇ» УКРАЇНИ

Відносне вирівнювання старих та нових центрів почалося з 50-х років. Селяни отримали паспорти, держава більше не гребувала розвитком легкої промисловості та торгівлі. До кінця радянської доби найвищі темпи зростання демонструють адміністративні центри слабоурбанізованих областей Центральної і Західної України. Найбільш динамічний центр цього часу — Черкаси, чиє населення з 1954 по 1984 роки зросло у 4,5 рази. Також швидко зростали Луцьк, Рівне, Тернопіль, Хмельницький, Ужгород і Суми.

Свого піку більшість міст України досягла у 1989-1993 роках, після чого почалася стрімка депопуляція, масштаби якої, напевне, ще належить точно визначити. Станом на 1 січня 2014 року міста України в середньому втратили понад 10% населення. Найбільше скоротилася чисельність городян в індустріальних осередках Донбасу — загалом на 15%. Втримали рівень або зросли Київ та деякі центри Західної України.

МІСТА — ЗАРУЧНИКИ БІДНОСТІ

Характерною рисою урбанізації нового часу стала позбавленість очевидного вектору. Незважаючи на драматичні перетворення, відсоток міського населення увесь час залишався стабільним, а кількість поволі падала внаслідок смертності і міграції.

Попри складні умови проживання та відсутність самореалізації у селах та маленьких містах, принципової міграції населення у середні та великі центри не відбувається. Причина — у зубожінні людей та високих цінах на нерухомість. З регіональних столиць, де умови ліпші, молодь активно переїздить до Києва, а із столиці та міст-мільйонників багато хто їде закордон.

За умови економічного зростання і формування цивілізованого ринку нерухомості значне зростання може відбутися у містах Західної України, а також Вінниці, Черкасах, супутниках Києва, Одеси та Харкова. Цьому сприятиме і урбанізація, і міграція до моря, і природня для розвинутих економік децентралізація мегаполісів.

Що стосується міст Донбасу, то навіть за мирного життя і відбудови їм навряд чи вдастся втримати попередню чисельність населення. Темпи скорочення населення та специфічна структура зайнятості, а також велика кількість поселень, зав’язаних на одне або кілька великих підприємств вказують на неминучість масової міграції. Якщо цього не відбувалося у мирний час, то тільки через високі ціни на нерухомість і низькі зарплати в Україні.

ЗАГАДКА ОДЕСИ

Загалом за останні 100 років населення міст України зросло більш ніж у 5 разів, у тому числі найбільших центрів — у 4,4 рази.

Найдинамічніше розвивалися індустріальні міста — і саме їх тепер найбільше займає депопуляція. Далі йдуть адміністративні центри сільськогосподарських областей і лише за ними — крупні багатофункціональні центри, такі, як Київ, Харків, Дніпропетровськ та Львів.

Найменш жваво розвивалися торгові міста, яким так і не довелося стати регіональними столицями. Також по ним болюче вдарили еміграція та геноцид єврейського населення.

Містом, що не вкладається у прості пояснення, є Одеса. Мрія усього Союзу, перлина у моря, а розвивалася повільно. На це могли вплинути «буржуазність», близькість до кордону та віддаленість від ресурсної бази у сталінську добу, хронічне скорочення єврейського населення та гострий дефіцит житла у повоєнний час. Втім, жодне з пояснень не є вичерпним.

Таблиця 2. Альтернативна географія: Якби всі міста України зростали однаковими темпами

БезымянныйМихайло Мейзерський

This Post Has Been Viewed 110 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *