Зворушливі красунчики, або Як нові поліцейські підкорили серця одеських журналістів

«Бити ворога його ж зброєю» — ось що має робити піарник, який намагається поширити позитивний імідж свого боса у ЗМІ. На думку німецького дослідника Г. Штромайєра, найкращий спосіб досягти уваги журналістів – знати їхні слабкі місця і створити повідомлення, яке вони просто не зможуть не опублікувати. Схоже на те, що піарники нової поліції якраз і використовують цю тактику проти одеських журналістів. Згадувань про правоохоронців на місцевих сайтах дуже багато, до того ж, навіть відверто проросійські медіа відгукуються про них дуже тепло.

Але про все по порядку. Ми проаналізували матеріали п’ятьох популярних одеських сайтів (Думская, Трасса Е95, Одесская жизнь, Таймер, 048.ua), беручи до уваги тексти, в заголовках яких згадувалася поліція чи поліцейські. Тексти ми добирали з червня по 15 листопада 2015 року. Ми не обмежувалися лише періодом з 25 серпня, коли нові поліцейські вийшли на вулиці Одеси, тому що готувати аудиторію до цієї події почали якраз за декілька місяців.

Чим частіше пишеш про поліцію, тим більший твій патріотизм?

Ми підрахували кількість згадувань про поліцію у заголовках на одеських сайтах. Картина виявилася дуже нерівною. В принципі, усі сайти, які ми аналізували (за винятком хіба що сайту Трасса Е95), часто пишуть про кримінальні новини. Однак подача цих текстів різна: для когось важливо наголосити, що у події брали участь нові поліцейські, для когось – це нецікава деталь.

кількість новин про поліцію в одеських ЗМІ

фото: slavpeople.com

Як бачимо, до трійки лідерів якраз входять сайти, які ми умовно можемо назвати патріотичними, тимчасом саме ці сайти найбільше пишуть про кримінальні новини. Таймер ми також можемо зарахувати до інтернет-видань, які полюбляють тексти про кримінал, ДТП та надзвичайні ситуації, однак, схоже на те, що відносно незначну кількість згадувань про поліцейських можна пояснити саме редакційною політикою цього видання.

Коментуючи ці цифри, маємо відзначити зокрема роботу піарників, чиїм завданням було просунути ідею нової поліції в маси. Звернімо увагу на те, що до реформи правоохоронних органів в Одесі та й інших регіонів проявили свою увагу ключові ньюсмейкери країни: президент, міністр внутрішніх справ та його заступниця, голова одеської ОДА. Окрім цього, важливий формат, в якому проводилися заходи, пов’язані із новою поліцією: зокрема відкриті тренування (на одному з таких Саакашвілі проїхався у багажнику поліцейської машини – ну, як про це не написати навіть шалено проросійському виданню?!), а також відкриті патрулювання, в яких могли взяти участь і журналісти.

Однак одеські журналісти «повелися» не тільки на відомі імена та зручний формат, разом із цим працівники ЗМІ запозичили й основний меседж, який піарники розробили для нової поліції

Захищати, а не карати

Це висловлювання про новий принцип роботи поліцейських часто лунало у промовах високопосадовців. Проте цікаво, що цей же принцип відображається й на доборі новин про поліцейських. Ми провели контент-аналіз заголовків та текстів про нову поліцію – і з’ясували, що журналісти найчастіше пишуть про правоохоронців саме як про захисників.

що пишуть про одеських журналістів

фото: Думская

Отже, за винятком двох сайтів (які, до речі, найменше пишуть про поліцейських), спостерігаємо за значною перевагою кількості новин, в яких йдеться про правоохоронців як про захисників.

Звернімо увагу на заголовки (а заодно спробуємо уявити подібні новини про міліціонерів – до реформи)

  • Love story со счастливым концом: одесские полицейские доставили в руки жены потерявшегося дедушку
  • В соцсетях обсуждают красавчика из одесской полиции
  • Одесских полицейских заметили в роли «тимуровцев», переводящих старушек через дорогу
  • Одесский полисмен сдал кровь и спас роженицу
  • Трогательное видео о действиях одесской полиции взорвало соцсеть

Подібний ракурс сприйняття поліцейських задали саме високопосадовці. Ось для прикладу декілька цитат Саакашвілі «одесситы любят новую полицию, но не до конца признаются. Когда будет второй поток, то они будут в восторге», «это будет новая полиция, которой мы будем гордиться».

Ще однією причиною позитивного ставлення до поліцейських можемо назвати їхню активність у соцмережах. До того ж, деякі пости були поширені, наприклад, Аваковим, це також сприяло «вибухам у соцмережах».

Добрий чи злий поліцейський?

Звичайно, журналісти писали про поліцію не тільки хороше. І якщо прес-служба пропонувала новини про вчинки правоохоронців, що були зроблені вперше «перше патрулювання, «перша зарплатня», «перший вирок», то опоненти реформи не забарилися – й, використавши цей підхід, заявили про «перший хабар». Також активно писали про ДТП за участю поліцейських. Хоча загалом подібних згадувань не так багато, особливо, якщо взяти до уваги «зворушливі історії» про добрих поліцейських, які , за словами Е. Згуладзе «тремтливо ставляться до своїх значків та кашкетів». До того ж, варто наголосити й на тому, що прес-служба МВС відразу реагує на надзвичайні ситуації. От, наприклад, якою була відповідь щодо  першого хабаря «Ми зараз розбираємося із цим. Але це одиниці із 5 тисяч осіб по всій Україні. І найцікавіше, що в обидвох випадках порушників привели самі патрульні».

Подібна тактика якраз і призводить до того, що «злий» поліцейський стає винятком з правила, а «добрі» поліцейські – видавши його начальству, показуються як згуртований колектив, роботу якого інцидент ніяк не порушив.

Поліцейські – лідери за кількістю цитат

Ми вже багато говорили про те, що одеські журналісти, як й інтернет-журналісти України, рідко збалансовують повідомлення прес-служб. Це ж правило працює і у випадку з новою поліцією. Таким чином, ми чуємо про те, якою хорошою є реформа, проте не отримуємо інших позицій. І лишається тільки здогадуватись, чому: тому, що їх немає, чи тому, що ніхто не цікавиться ними.

Ми підрахували, як часто у новинах цитують поліцейських та їхнє керівництво, і порівняли цю цифру із кількістю цитат другої сторони. Взагалі ж, оскільки зведення МВС майже ніколи не збалансовуються, тож ми – читачі інтернет-видань – дивимося на дійсність очима правоохоронців, а не затриманих.

Отже, поглянемо, як часто працівники медіа цитують обидві сторони: правоохоронців та громадян (свідків, постраждалих чи звинувачуваних):

цитати поліцейських в новинах

фото: vazhnews.com

Отже, в новинах про поліцію нам майже завжди подається позиція правоохоронців. Прес-секретарі та високопосадовці невтомно вихваляють нових поліцейських, роблячи акцент на їхньому професіоналізмі та альтруїзмі. Звичайно, будемо оптимістами і сподіватимемось на те, що нова поліція є і залишатиметься такою ж гарною, як про неї пишуть. Однак, що робити, якщо раптом щось піде не так? Адже одна із функцій журналістики – контролювати суспільні інститути. Яким чином це буде можливо, якщо ситуація із балансом думок лишатиметься такою ж?

Міліція – відпрацьований матеріал?

Найбільше у матеріалах про поліцію страждають міліціонери. Однією із тактик піарників нової поліції було протиставляти старих і нових правоохоронців. І от які висловлювання ми маємо в результаті:

  • «знаете, почему бойцам прежней патрульно-постовой службы милиции не выдавали бланки админпротоколов… Дело в том, что многие в ППС вообще НЕ УМЕЮТ ПИСАТЬ И ЧИТАТЬ»,
  • «В Киеве полиция задержала милиционеров»,
  • «Одесская милиция отпустила домушника, которого перед этим задержала полиция»,

Завдяки такому підходу у читачів може сформуватися враження про те, що усі міліціонери, як написав один із журналістів «мають скелета у шафі». А їм протистоять люди із кришталево чистою репутацією.

* * *

Отже, загальна тональність матеріалів про нову поліцію в одеській інтернет-журналістиці схвальна. Схоже на те, що працівники медіа перейняли ту ейфорію, в якій із самого початку реформи правоохоронних органів, перебували самі реформатори. Позитивним є те, що «зворушливі» історії про нових поліцейських у переважній більшості випадків дозволяють врівноважувати негатив кримінальних зведень.

Однак у відображенні реформи правоохоронних органів проявляються й старі недоліки української інтернет-журналістики, а саме:

  • пресрелізм – готовність писати про все, про що говорить влада;
  • відсутність балансу думок та експертних оцінок – в результаті аудиторія сприймає усе очима піарників, які створюють тексти для високопосадовців;
  • порушення стандарту достовірності – у переважній більшості випадків громадяни, які коментують діяльність нової поліції – свідки, тож надійність інформації, яка ними надається, ставиться під сумнів.

Висвітлення журналістами діяльності нової політики говорить про те, що ми маємо справу з однією із найбільш успішних PR-кампаній сучасної влади. Зумівши залучити до пропагування нової поліції відомих політиків, розробивши зручні для ЗМІ формати заходів, приділивши увагу зворотному зв’язку – журналісти щодня можуть знайти веселі історії про поліцію у Фейсбуці чи Твіттері, піарники добилися не тільки широкого розголосу реформи, але й позитивного її сприйняття.

Тимчасом подібна піар-кампанія влади є дуже вдалим прикладом для тих, хто хоче використовувати ЗМІ для створення власного позитивного іміджу. Як бачимо, добитися уваги інтернет-ЗМІ не так вже й складно, головне – знайти та використовувати їхні слабкі місця.

Наталя Стеблина

матеріал створений у співпраці із Центром інформації про права людини

This Post Has Been Viewed 48 Times