«А может быть корова», або Чи вміють одеські журналісти спілкуватися з очевидцями?

Уявіть собі ситуацію: йдете ви собі вулицею і раптом чуєте за спиною зойк і писк гальм. Озираєтесь і бачите бабцю, що сидить прямо на тротуарі в червоній калюжі, біля неї зламана кравчучка, а з кущів вибирається велосипедист. Ставимо усе це на паузу. До вас підбігає журналіст і запитує: «Що сталося?». Відповідаємо: велосипедист збив бабусю, бабуся отримала тілесні пошкодження.

Те саме пишемо у соціальній мережі чи на форумі (якщо журналіст усе ж до нас не підійшов, а фоточку ви зробили). Але що ж все ж таки сталося? Запитуємо велосипедиста. Він нам каже: «я їхав собі велосипедною доріжкою, а тут раптом бабця з кравчучкою мені напереріз. Та ще й в кравчучці помідори везла. Я на гальма натис – й шкириберть у кущі». Піднімаємо бабусю з тротуару. Ставимо питання їй. З’ясовуємо, що йшла собі бабуся тротуаром, рахувала, скільки вона грошей витратила на Привозі і скільки днів до пенсії, аж раптом «щось як мигне!» Вона спіткнулася і впала. І от ще й помідори почавила: «що ж це робиться, людоньки, понавезли фашистської техніки із сатанинської Європи, куди тільки Путін дивиться?»

Повчальна теорія щодо роботи з очевидцями

У криміналістиці очевидці вважаються дуже ненадійним джерелом інформації. У підручниках майбутнім слідчим радять не довіряти їм на всі 100%. Ту саму пораду дають і журналістам. Ось вам цитата відомого німецького журналістикознавця Міхаеля Халера: «Ніщо не є таким ненадійним, як свідчення свідків. Навіть про ті факти, які здаються однозначними, існують суперечливі розповіді, до того ж якщо подія віддалена на кілька днів – причиною є не злий намір, вони просто помиляються. І в цьому полягає основна проблема: вони розповідають з великою впевненістю і відчувають себе глибоко ображеними, якщо журналіст залишається скептично налаштованим».

От і медіатренери І. Куляс та О. Макаренко радять ніколи не ставити очевидцям питання: «Що сталося?» Свідки дадуть вам відповідь на питання, бо вони переконані, що знають, що сталося. Проте якщо ви сформулюєте питання інакше: «Що ви бачили?» чи «Що ви чули?» — отримаєте більш надійну інформацію. Справді, ми бачили бабусю, калюжу, кравчучку й велосипедиста в кущах. Так і скажемо журналісту, який правильно сформулює питання. Свідки не ставлять собі за мету щось запам’ятовувати, вони можуть бути налякані тим, що сталося, можуть бути у поганому настрої, симпатизувати бабусі, у якої торбинка з «ПР», або ж велосипедисту з жовто-блакитною стрічкою на кермі. Тому розраховувати на те, що їхні дані – точні, у більшості випадків – марно. Більш надійними джерелами у нашій ситуації будуть самі учасники події. Тому в них і запитуємо: «Що сталося?». Таке саме питання можемо поставити офіційним джерелам, у нашому випадку дільничому, до якого бабця, погрожуючи костуром, пригнала велосипедиста.

Сумна практика, або Новини про казна-що

«А що ж журналісти?» — спитаєте ви. А от вам і текст у відповідь: «Днём 2 сентября на улице Черноморского казачества, 95 произошло крупное ДТП. Как сообщили очевидцы, в районе Сахарного завода грузовой автомобиль «потерял» прицеп, который и влетел в проезжавший мимо автомобиль «ВАЗ».

З першої новини маємо вантажівку, яка загубила причіп. У цей причіп влетів «ВАЗ». Читаємо новину про цю ж саму подію на іншому сайті: «В День города в районе одесского Сахарного завода полуприцеп оторвался от фуры и серьезно повредил несколько припаркованных автомобилей. По свидетельствам очевидцев, в результате аварии никто не пострадал. Как передает (одне з одеських інтернет-видань. – Н. С.), авария произошла 2 сентября между 17 и 18:00 на улице Черноморского казачества, 95. В результате того, что фура «потеряла» прицеп, две легковушки разбились вдребезги, третья – частично. Версий произошедшего две: по одной из них, появившейся в Одесском паблике, прицеп сам внезапно оторвался от тягача».

Отже, і тут причіп відірвався, але вже три машини постраждало. Причому вони були припарковані, а не їхали повз.

Читаємо далі: «По версии очевидцев с Одесского форума, в фуру врезалось другое авто: «Классика на сверхзвуковой скорости двигалась в направлении моста и влетела в фуру пересекавшую Головатого по Н. Гефта. Удар был такой силы, что оторвало полуприцеп, развернув его на 90 градусов, и вся эта груда металла полетела на остановку и припаркованные автомобили. Надеюсь на остановке ни кто не пострадал. В это время там обычно много людей идущих с работы, ведь вокруг полно предприятий. Припаркованному авто, полуприцепом, как лезвием срезало багажник. От классики ничего не осталось», — пишет очевидец».

Тепер уже вантажівка ні до чого, винен у всьому легковий автомобіль. До того ж, з’явилися люди, на яких понесло «груду металла».

Що ж сталося? А ніхто точно не знає. Власне, у цьому і вся новина. Як там було у класика: «А может быть, ворона, а может быть, собака, а может быть, корова». З одним моїм другом-журналістом ми довго сперечалися щодо таких-от «новин» з мережі від очевидців. Він говорив, що завдання інтернет-видання писати про те, про що всі говорять і про те, що всі будуть читати. Я, звичайно, «век воли не видать», агітувала за точність і журналістські стандарти. Наша дискусія так нічим і не скінчилася. Він і досі повідомляє своїм читачам про «а может быть прицепы, а может быть, груды металла». Найсумніше у цьому ось що: для того, щоб зробити із цих текстів новину, потрібно зробити усього-на-всього один телефонний дзвінок офіційному джерелу, яке дасть нам точну інформацію (у даному випадку це може бути прес-служба облУВС). І всі корови із собаками та воронами лишаться бабусям, які біля під’їзду будуть про них пліткувати.

«Нє, ну ти вообщє, – скажуть мені журналісти. – Це ставив нічний редактор, а що ж він вночі комусь дзвонитиме?» Або ж: «та мені вже три місяці зарплату не платять, у домі шпалера відклеїлася й дружина на мізки капає». Ну і ще щось. Але якщо тьотя Клава на Привозі підсуне вам протухлого оселедця, то і вона може у виправдання розповісти вам «за свою сложную жизню». Добре, облишимо ці філософські міркування на тему: хто винен і що дєлать. Тим більше, що лишилися в одеських інтернет-виданнях сумлінні журналісти та редактори.

Свідки + офіційні джерела – і таке трапляється на стрічках новин

От як має виглядати новина, яку виданню повідомили очевидці. Пише «Трасса Е 95»: «Неизвестный автомобиль взорвался под домом на улице Вильямса в Одессе в ночь на четверг, 4 сентября. Об этом сообщают одесситы на форумах и в социальных сетях.  Взрыв прогремел около 12 часов ночи, в соседних домах задрожали стекла.  «Почти под окнами взорвали машину, взрыв был оглушительный! Пожарные приехали через 7 минут, встретили бурными аплодисментами. Подслушала у соседей по балкону: говорят, видели, как быстро уезжал черный джип и микроавтобус», — написала в «Фейсбуке» журналист Анна Волошина. Обновлено. Как рассказали информагентству «Трасса Е-95» в пресс-службе областной милиции, поджога не было. Изначально в гараже загорелась проводка, огонь распространился на автомобиль, и, возможно, взорвался бензобак».

Соціальні мережі вже давно перехопили ініціативу у журналістів щодо створення новин. І, звичайно, це не можна ігнорувати. Проте якщо, обираючи між точністю та швидкістю, ви надаєте перевагу швидкості, можна хоча б написати, що дані попередні. І перевірити інформацію пізніше. Як і зробила «Трасса Е 95». Спочатку на стрічці з’явилася новина про подію, а потім вона була оновлена завдяки інформації з прес-служби.

Ось іще замітка від «Таймера»: «В Одессе на территории аэродрома пограничных войск «Школьный» развернули ЗРК «Стрела-10». Об этом ТАЙМЕРУ сообщили очевидцы, подтвердив свои слова соответствующими фотографиями Школьного аэродрома и развёрнутых там зенитно-ракетных комплексов. Чтобы разобраться в ситуации, мы связались с региональным медиа-центром Минобороны Украины, однако там нам отказались как-то комментировать размещение ЗРК на аэродроме». Хоч військові й відмовилися давати коментар, це все одно приклад сумлінної журналістської роботи. І радує те, що окрім «Таймера» та «Трассы Е 95» подібні тексти з’являються й на інших сайтах.

Цифри

Для того, щоб зрозуміти ситуацію із повідомленнями очевидців у новинах одеських інтернет-ЗМІ, ми протягом тижня стежили за стрічками новин п’яти популярних одеських сайтів. Це «Думская», «Трасса Е 95», «Взгляд из Одессы», «Волнорез», «Репортер»). Усього вони опублікували 37 новин, базуючись на даних свідків. Шість із них були перевірені (а це 16%), тобто журналісти або ставили коментар офіційних джерел чи учасників події, або ж самі відвідували місце подій. Подача новин від очевидців на найбільш популярних одеських сайтах Найбільшу кількість новин від очевидців подає «Волнорез» (21) і тільки дві з них були з підтвердженням від офіційних джерел. Усі інші видання теж містять матеріали, в яких ситуація була прокоментована лише очевидцями (1-6 матеріалів).

Співвідношення підтверджених і непідтверджених новин від очевидців Рейтинг новин-порушників

Але що стоїть за цими цифрами? Часом інформація, отримана від свідків, становить загрозу честі й гідності героїв публікації. Розглянемо найбільш проблемні з нашої точки зору матеріали.

Новина про «яскраво вираженого директора-колорада». Даємо заголовок і уривок з тексту: «Директор одесской школы ненавидит национальную символику. «Сегодня интересный случай произошел в школе №*** в Одессе (номер школи у матеріалі вказано. – Н. С.). Ночью кто-то разукрасил ворота школы в цвета нашего флага. С утра коллектив школы (примерно 3/4) во главе с директором приняли решение перекрасить ворота  черный цвет. Вот вам и решение вопроса», — отметил он (активіст із ФБ, на якого посилається видання. – Н. С.). Добавим, многие активисты, участвовавшие в обсуждении данной новости заявили, что по их информации, директор данной школы является ярко выраженным «колорадом», а ворота с утра уже были оперативно перекрашены». Якою б не була ситуація у школі, але давати лише коментар розгніваних батьків із соціальної мережі – порушення журналістських стандартів. Чому директору не дали змогу пояснити свої дії? Навіть якби він розфарбував ворота у колір російського прапора, він все одно мав право голосу у журналістському матеріалі (це називається право на відповідь). І для чого давати у тексті новини коментарі з інтернету? Це все одно, що писати про прибуття на Землю інопланетян тільки на основі репліки у мережі. Але ж тут не інопланетяни. Тут на кону репутація людини. Завдяки журналістам – серйозно попсована.

Новина про жорстоке побиття через мову. Інформація про цю подію спочатку з’явилася у Фейсбуці, а потім облетіла як одеські, так і центральні ЗМІ. Одеса знову прославилася як українофобське місто. Ну, а журналісти просто прославилися, незважаючи на порушення стандартів. Адже це така тема! Всі читають. При цьому тільки одне одеське видання зв’язалося із другою стороною конфлікту (із людьми, які нібито напали на україномовних гостей міста). Це була «Трасса Е 95». Звичайно, заголовок «Бытовая драка в Одессе превращается в скандал вокруг языкового вопроса» з точки зору автора неточно відображає саму подію. Проте, як з’ясовується у тексті, питання щодо того, хто почав перший і хто винен, не настільки однозначне. Як би там не було, подобається журналісту друга сторона конфлікту чи ні, впевнений він у тому, що винна саме вона, чи ні – подавати її позицію у матеріалі також важливо. До того ж, спиратися на пост у Фейсбуці як на єдине джерело про суперечливу подію не зовсім професійно.

Новина про котлети. Діти однієї з одеських шкіл (у матеріалі номер школи вказано) жалілися на те, що їм подали зіпсовану їжу. Проте є тільки думка дітей. І жодних коментарів. Що дає ця новина журналістам? Швидкий заробіток. Як вона допомагає дітям із зіпсованими котлетами? Ніяк. Якби журналісти звернулися по коментар другої сторони, ми б мали резонанс, реакцію дирекції, реакцію батьків, реакцію чиновників. А так… Вибачте, дітки, але ваші котлети цікавлять нас тільки як частина рейтингу. Можете написати про них на паркані. І ми зробимо про це фотофакт. Про що ще повідомляють очевидці? Багато про що. Про те, як нібито із автомату Калашнікова нібито розстріляли автомобіль. Нібито одна людина загинула, а одна була поранена. Про нібито бійку біля нічного клубу за участю нібито вісьмох осіб. Очевидці бачили, як один із учасників «розмахував зброєю», але пострілів не чули. Про нібито жінок, які стояли за зупинці і яких збила нібито жінка-водій позашляховика, що нібито розмовляла по телефону. Якщо все це – точна інформація, то суспільство має знати деталі. Найперше – чи займається цими справами міліція? Чи усе це так і лишилося тільки у розповідях свідків? На жаль, про це ми навряд чи прочитаємо. Оскільки журналістам, що писали ці тексти, і редакторам, які їх публіковали, напевне, байдуже.

* * *

Соціальні мережі, безперечно, позитивно впливають на журналістику. Саме завдяки ним героями новин стають не тільки можновладці, бізнесмени й публічні особи (а пресрелізм, як ми вже з’ясували – серйозна біда сучасної одеської журналістики). Завдяки соціальним мережам ми можемо почути активістів й звичайних людей з їхніми звичайними проблемами. Проте якщо завдяки інтернету всі можуть говорити з усіма, то, можливо, й журналісти не потрібні? Насправді журналіст має виступати посередником між джерелом інформації та своїм читачем. Він має перевіряти інформацію, піклуватися про її об’єктивну подачу, а також зважувати, наскільки повідомлення джерела є важливим для суспільства. Якщо цього не буде, ми з вами вмить опинимося посеред галасливого базару, не маючи уявлення ані про те, яким чином увесь цей ґвалт нас стосується, ані про те, в якій стороні вихід.

Наталя Стеблина

This Post Has Been Viewed 27 Times

Комментарии

  1. Рома

    Интересная статья. Теперь когда буду читать новости, буду иметь ввиду, что не всё так однозначно, и нужно попробовать взглянуть на новость с другой стороны.

  2. Юра

    Я вважаю що головну роль відіграє кількість сучасних ЗМІ і величезна конкуренція між ними. А гарячий матеріал найкраща зброя. І ті новини які переказуються «очевидцями», добряче посипані емоціями, спершу викликають шок, потім як пожежа ширяться далі. Гріх таким не скористатись.
    А справжній журналіст як той пожежний.

  3. Pingback: Стережися журналіста: або Як одеські інтернет-видання ображають жінок-водіївHappyMisto

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *