Хто створює новини для одеських інтернет-видань?

Хлібом будь-якого інтернет-видання завжди були й будуть новини. Цьому сприяє природа мережі: говорити про все швидко й коротко. Формат новин якраз й придатний для цього найбільше. Проте всесвітнє павутиння, даючи змогу розповсюджувати інформаційні повідомлення «по всьому світу без обмежень», все ж змушує видання в дечому поступатися. На жаль, втрати часом бувають дуже серйозними. І найбільше страждає саме ексклюзивність. При цьому українська інтернет-журналістика надає «неоціненну» послугу провладним політикам, які, користуючись слабкістю мережевих журналістів, ласкаво надаватимуть останнім піар-повідомлення про сповнену перемог діяльність своїх працедавців на ниві служіння народу. Ну, а страждає в результаті читач, який не має адекватного уявлення про те, що ж насправді відбувається.

Одеські інтернет-ЗМІ та ексклюзивні джерела

Справжня журналістика – це передовсім власні журналістські джерела. Всесвітня мережа змінила це правило. Перш за все інтернет-видання мають якнайшвидше обробляти інформацію та давати якомога більше новин. Саме тому відсоток ексклюзивних новин у них поступово зменшується. Це стосується не тільки одеських інтернет-ЗМІ, але й центральних українських. Шалений ритм, в якому мають працювати мережеві журналісти, а до того ж, постійні скорочення штатів, призводять до того, що репортери займаються не стільки пошуком екслюзивних джерел, скільки передруковуванням інформації прес-служб.

Для того, щоб підкріпити ці слова фактами, поглянемо на результати нашого дослідження. Ми моніторили стрічки новин найбільш популярних одеських інтернет-ЗМІ упродовж тижня (29 серпня – 4 вересня 2014 року). Екслюзивних джерел новин маємо: 13% (найбільший показник – інтернет-видання «Думская»), 7% (середній показник – інтернет-видання «Таймер» та «Трасса Е 95»), 3% (найменший показник – інтернет-видання «Репортер»).

экс

 

Власні повідомлення фактично губляться посеред повідомлень влади, силових структур та інших. Відповідно цінність репортерської роботи також знижується, оскільки в інтернеті (або ж в уанеті) ви мусите гнатися за кількістю, а не за якістю, за швидкістю, а не за точністю, за популярністю, а не за важливістю.

Власні історії та повідомлення від влади

Тепер поглянемо на те, кому програють власні журналістські історії. Як це не дивно, практично кожне із досліджуваних нами видань, надає перевагу повідомленням влади (виняток – видання «Думская», кількість власних повідомлень та повідомлень від влади приблизно однакова). При цьому ми не можемо назвати аналізовані нами видання лояльними до влади. До того ж, позиціонують вони себе як опозиційні. Ось і цифри.

влада

Чому маємо саме таку картину? Тут, імовірно, варто відзначити ще одного гравця: зокрема прес-служби місцевої влади, які доволі активно співпрацюють із журналістами (незважаючи і на нещодавню скандальну історію з обмеженням доступу журналістів до приміщення ОДА, адже і скандал часом приносить піарникам дивіденди).

Зрозуміло, що немає нічого поганого у тому, що журналісти пишуть про владу. Адже ЗМІ мають контролювати кожен її крок. Проблема в тому, що журналісти йдуть на поводу у неї, коли пишуть виключно новини з прес-конференцій або ж передруковують заяви мера чи губернатора. Фактично з контролерів вони перетворюються на рупор влади, до речі, без активного примусу останньої.

Власні повідомлення та заходи для преси

Так само великою є кількість повідомлень із різноманітних заходів для преси (до цього показника не входитимуть прес-конференції місцевої влади). За аналізований нами тиждень їх також було багато, адже відбулося і святкування дня міста, і дня знань. Проте ці два інформаційні приводи журналісти не використали як привід для пошуку ексклюзиву. Вони просто відвідали запропоновані заходи. Проте на цих заходах активно піарилася міська влада. Для журналістів це стало ще одним приводом про неї згадат. Зокрема практично всі інтернет-ЗМІ написали про те, що мер міста відвідав справжнє одеське весілля (очевидно, що тут аж ніяк не йдеться про соціально вагому новину, скільки про черговий вдалий трюк піарників місцевої влади). Подивимося на цифри.

заходи

Тут бачимо тотальну перевагу повідомлень про заходи над власними новинами (новин про заходи більше практично вдвічі, а у випадку із «Репортером» — вп’ятеро).

Власні новини та кримінал

Ще одним об’єктом уваги одеських інтернет-видань є, звичайно, повідомлення силових структур: резонансні злочини, «ДТП всмятку» та «криваві вбивства». Новини на ці теми також переважають власні історії (за винятком, знову ж таки, «Думської»). У діаграмі покажемо повідомлення від силових структур разом із повідомленнями влади та власними історіями.

криминал

Кримінальні новини, зрозуміло, є найбільш швидким способом зробити новину, тому вони й користуються такою популярністю серед інтернет-журналістів. Однак при цьому варто згадати й пересічних читачів. Якою буде їхня картина дня? Вони дізнаватимуться не тільки про те, якою активною є місцева влада, а й перебуватимуть під зливою злочинів та ДТП. Чи вважатиме аудиторія після цього наше місто безпечним для життя?

Опозиційні політики, військові та бізнес на стрічках новин

одеських інтернет-видань

Тепер виведемо на сцену й інші джерела, які постачають інформацію одеським інтернет-виданням. Вони явно програють владі та криміналу.

разные источники

Одеські інтернет-ЗМІ надають слово політикам, які не знаходяться при владі, проте, на жаль, це часом «свої» політики, коментарі яких не можна не дати. Однак, навіть «свої» політики, які нерідко виступають засновниками цих ЗМІ програють конкуренцію повідомленням від влади (!).

Якщо вже говорити про те, що інтернет-ЗМІ постійно відчувають дефіцит новин, оскільки за день мають поставити їх на стрічку до п’ятдесяти, то чому б, приміром, не взяти коментар в опозиційних політиків, у лідерів думок – як відповідь на заяву влади? Це також була б новина.

Як ми бачимо, військові також стали об’єктом уваги одеських інтернет-ЗМІ. Фактично, ми могли б просто приплюсувати їхні повідомлення до повідомлень влади, проте все ж таки особливо сьогодні хотілося дізнатися, як часто одеські журналісти пишуть на ці теми. Від 3% («Думская» та «Репортер») до 5-6% («Таймер» та «Трасса-Е 95»). Щодо «Таймера»: це видання – одне з небагатьох дає у своїх новинах про війну на Сході дві точки зору (офіційну українську та днр/лнр-івську). Також серед повідомлень на цю тему свідчення очевидців та ютубівські відео. Якщо ж говорити про висвітлення військової тематики іншими виданнями, то вони пишуть про війну на Сході, орієнтуючись виключно на географічну прив’язку (тобто якщо новина не стосується Одеси, її не ставлять на стрічку).

Комерційні компанії та недержавні організації представлені в одеських ЗМІ незначною кількістю повідомлень 7-9%. Це дає нам змогу стверджувати, що новини економіки та соціуму в Одесі все ж не мають поки що ані свого журналіста, ані свого читача. До того ж, подібні результати можуть свідчити й про низьку активність прес-служб у цій сфері. Звичайно, вони готують мажорні повідомлення про діяльність компанії, але часом опікуються про те, щоб дати їх на стрічку як «джинсу». При цьому ж пошук соціально вагомих аспектів діяльності компанії майже не проводиться і, зрозуміло, не висвітлюється. До того ж, комерційні компанії стають об’єктом уваги ЗМІ тільки у випадку конфліктних ситуацій, відповідно, не завжди подаються ЗМІ й сприймаються аудиторією у позитивному світлі.

Замість висновків

В усіх підручниках з журналістики ви знайдете тезу про те, що власні репортери мають бути провідним поставником новин для своєї редакції. Подібна розстановка сил, коли ексклюзивні джерела переважають, дає змогу ЗМІ відстоювати інтереси своїх читачів, а також врівноважувати кількість новин від «сильних світу цього» та від пересічних громадян. Політики, бізнесмени та інші публічні особи частіше стають об’єктами уваги журналістів, зокрема через те, що вони здатні запустити і профінансувати машини зі створення позитивного іміджу у суспільстві – власні прес-служби. У звичайних людей, які теж можуть мати важливі для журналістів повідомлення, такої можливості немає. І це призводить до того, вважає Джеймс Лалл, американський дослідник, що у картині дня, яку демонструють нам журналісти «непропорційно сильно представлені інтереси можновладців і непропорційно слабо — інтереси бідніших або просто малопомітних людей». Саме тому інтереси останніх і мають відстоювати журналісти. Як ми бачимо, регіональні ЗМІ не здатні виконати цю настанову у повному обсязі.

«Владно-кримінальна» залежність одеських інтернет-ЗМІ підтверджує цей наш висновок. Критичне сприйняття дій місцевої влади в новинах практично відсутнє, хоча, як ми вже зазначали, ці інтернет-видання (виходячи з інформації про їхніх власників) аж ніяк не можемо назвати провладними. Так, критика може подаватися у статтях, інтерв’ю журналістів або ж у блогах, проте стрічка новин майже взагалі позбавлена альтернативної точки зору на владу. Активна ж присутність кримінальної тематики дає змогу взагалі відвернути увагу від політичних дискусій чи суспільно вагомих проблем.

За такої ситуації страждає і точність: немає альтернативної точки зору, немає і перевірки інформації, яку надає влада.

Повідомлення з власних джерел не дають змоги створити хоча б якусь альтернативу провладним новинам: незначною є як кількість власних повідомлень, так і їхня якість. Оскільки про справді важливі проблеми у подібних матеріалах мова майже не ведеться. Це можуть бути або цікаві фотофакти, або ж, у випадку із «Думською», дослідження про популяцію птахів на Одещині чи репортаж з квіткової галереї, де проводилася підготовка до святкування дня міста. Хоча у цьому плані хотілося б відзначити видання «Трасса Е 95», яке дає ексклюзивні матеріали з районів Одеської області (частина з них також стосується рішень влади, однак ми все ж можемо дізнатися про те, що відбувається у віддалених від обласного центру містечках та селах).

Регіональні інтернет-видання не відіграють ролі дискусійної платформи між лідерами суспільної думки, майже не висвітлюють неполітичні питання, не цікавляться економічними та соціальними темами. Практично відсутня культурна тематика (винятком тут може стати «Таймер», який висвітлює практично всі виставки та презентації міста (окрім, звичайно, тих, що не відповідають його проросійській позиції).

Подібна ситуація в регіональних ЗМІ є як віддзеркаленням загальноукраїнських тенденцій, так і результатом пристосування одеських інтернет-видань до жорстких умов мережі. Пошук ексклюзивних матеріалів – справа нешвидка, доки журналіст знаходитиметься «в полі», інші видання дадуть купу «копіпасту», створивши таким чином ілюзію активної діяльності. Так само, існують вимоги до кількості матеріалів, які потрібно подати за день. Цей фактор також ставить інтернет-ЗМІ у залежність від прес-служб місцевої влади, які завжди мають, що сказати. Звичайно, існує і ще одна вагома причина подібного розподілу сил в мережі – це залежність від кількості переглядів. Саме тому журналісти вимушені писати про кримінал або ж згадувати про діяльність відомих осіб.

Яким може бути вихід із подібної ситуації? Ймовірно, зміни можуть настати після появи справді незалежних – громадських регіональних ЗМІ. Вони можуть собі дозволити як розгалужену систему кореспондентів-волонтерів, так і, сподіватимемося на це, матимуть іншу культуру ставлення до міської влади, повідомлення якої ставатимуть відправною точкою до справжніх новин – зокрема матеріалів про те, наскільки однаковою виглядає ситуація з точки зору влади та з точки зору аудиторії.

Хоча, звичайно, і читач одеських місцевих інтернет-ЗМІ може вплинути на ситуацію. Почати можна хоча б з усвідомлення того, що все не зовсім так, як нам про це повідомляють на стрічках новин.

Наталя Стеблина

This Post Has Been Viewed 19 Times

Комментарии

  1. Алексей

    Здравствуйте. С интересом прочитали ваше исследование о работе одесских СМИ. Согласны во многом и с выводами и с представленным фактажом. И т.к. очень хотим развиваться, то хотели бы как-то с вами попробовать сотрудничать в освещении социально значимых событий. Можно ли как-то с вами связаться?

    Заранее спасибо
    Редакция «Трассы Е-95»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *