А ви довіряєте Фейсбуку? 5 способів перевірки інформації від Бі-Бі-Сі, Гардіан та Сі-Ен-Ен

Звідки ви дізнаєтеся про новини найчастіше? Із стрічок новин провідних ЗМІ чи із соціальних мереж. Дослідження показують, що молодь майже не читає текстів он-лайн видань, натомість провідним джерелом новин для 2/3 такої аудиторії є саме Фейсбук, Твіттер або інші соціальні мережі.

Але як бути із перевіркою інформації?

У цьому матеріалі ми дамо поради щодо того, як самостійно перевірити дані із соціальних мереж. І орієнтуватимемося ми на поради провідних світових медіа «Бі-Бі-Сі», «Гардіан» та «Сі-Ен-Ен».

p028dlvx

фото: bbc.co.uk

Твіттер-ефект

Нікола Бруно (Nicola Bruno), вчений із Оксфордського університету, говорить про те, що сьогодні провідні ЗМІ кардинально змінюють свою роботу: вони не можуть не помічати і не використовувати усю ту інформацію, яку публікують у соцмережах звичайні користувачі. Як говорить дослідник, на зміну Сі-Ен-Ен-ефекту (практиці в прямому ефірі подавати важливі новини – почалося все із війни у Перській затоці) прийшов Твіттер-ефект (можливість транслювати події в он лайн режимі без репортерів на місці події).

0b5423e

Нікола Бруно, фото media.licdn.com

Проте, зрозуміло, що ЗМІ використовують не всі повідомлення від користувачів, адже їх ще потрібно перевірити. За даними Нікола Бруно, «Сі-Ен-Ен» у своїх репортажах використовує кожне десяте.

Досвід «Бі-Бі-Сі»

Як зазначає Нікола Бруно, цей ЗМІ став полювати за постами користувачів у соцмережах ще у 2005 році. Пізніше було утворено «UGC Hub» — відділ, в якому працюють 23 журналісти, завданням яких є відстежувати повідомлення на різних платформах. Робиться це у режимі 24/7. За добу фахівці перевіряють близько 10 тисяч різних матеріалів (фото, відео, тексти).

  1. Особисте спілкування – найкращий спосіб перевірки

Джеймс Морган, співробітник «UGC Hub» в інтерв’ю Нікола Бруно сказав, що працівник «Бі-Бі-Сі» перш ніж використовувати інформацію, зв’язується із дописувачем. Виглядає це так: «Привіт, я Джеймс із Бі-Бі-Сі Ньюз. Ми побачили ваші твіти і хотіли б поговорити з вами. Будь ласка, надішліть повідомлення у відповідь». На думку Моргана, це найкращий спосіб ідентифікувати людину, якщо це фейковий акаунт або ж недобросовісний інформатор, він дуже швидко почне спотикатися. «Ми можемо запитати: «Що ви бачите навкруги?» або ж «Який у вас код телефону?» Це зазвичай коротка бесіда».

  1. Чи достовірна фотографія?

Для того, щоб ідентифікувати фотографію, фахівці «UGC Hub» використовують два способи перевірки. Джеймс Морган розповідає, що вони обов’язково запитують «У який час точно ви зробили фото? Де саме ви знаходилися?» Якщо підозри залишаються, тоді на допомогу приходить Photoshop та EXIF-дані. Кожна цифрова камера записує дату та час й зберігає це (це і є EXIF-дані), які можна віднайти, якщо відкрити фото у Photoshop.

  1. Поведінка власника акаунту (досвід «Гардіан»)

У цьому виданні аналізують акаунт дописувача. Ось що про це в інтерв’ю Нікола Бруно сказав Метью Вівер «Я знайшов цього хлопця у списку Твіттера. Що було добре, так це те, що він оновлював свій акаунт, знімав відео, а також вів свій блог регулярно, до того ж, він писав справді цікаві речі з перших рук. А ще він був християнином, тож це вселяло ще більше довіри, він був дуже аутентичний».

  1. Обережно! Неприбуткові організації

У соціальних мережах потрібно ставитися критично до будь-якої інформації. Як говорить Метью Вівер, це стосується і неприбуткових організацій, яким зазвичай довіряють: «неприбуткові організації змагаються одна з одною, вони можуть публікувати матеріали, де ситуація виглядає гіршою, ніж є насправді. До того ж, ти отримуєш багато відео, де вони показують свою роботу, а не надзвичайну ситуацію».

  1. Діалект (досвід «Сі-Ен-Ен»)

Ця компанія створила цілий бренд «iReport» для того, щоб кожен міг публікувати свої власні новини. Спочатку редактори перевіряли кожне повідомлення, але за декілька років від цього відмовилися. Тепер перевіряються тільки ті повідомлення, які виходитимуть в ефір. Зокрема під час протестів в Ірані у 2009 році журналісти отримали 5200 повідомлень, але використали 180 із них, розповідає в інтерв’ю Нікола Бруно Ліла Кінг, виконавчий директор «iReport». Одним із способів перевірки був діалект: знавці Фарсі аналізували голоси з відео, визначаючи акценти мешканців різних іранських міст, прислухаючись до вигуків та пісень.

* * *

Соціальні медіа, звичайно, все більше й більше інтегруються у журналістику. Але говорити про те, що користувачі Фейсбуку чи Твіттера перемогли ЗМІ, зарано. Найчастіше повідомлення соціальних мереж використовуються під час надзвичайних ситуацій або ж за умов, коли мас медіа не можуть відправити на місце події журналіста. До того ж, реальна ціна від контенту, створеного читачами, за словами Дж. ван Дейк, – збір інформації «про соціальну поведінку певного сегмента споживачів».

Як би там не було, але деякими із порад світових медіа, може скористатися і пересічний користувач, що знайшов шокуюче повідомлення у соціальній мережі. Найголовніше – критично ставитися до будь-якої інформації й запитувати себе: для чого це повідомлення було надруковане?

Підготувала Наталя Стеблина

This Post Has Been Viewed 29 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *