Майбутнє журналістики: міжнародна, глобальна чи місцева?

Міжнародна журналістика тривалий час вважалася найпрестижнішим напрямком у мас-медіа. Однак сьогодні не залишилося жодного поважного світового ЗМІ, яке б не провело суттєвого скорочення своїх кореспондентів та корпунктів за кордоном. Та є ще одна парадоксальна річ – згідно із даними досліджень, інтерес до міжнародних новин серед аудиторії зростає.

«Світ сьогодні більш глобалізований, ніж будь-коли. Окремі люди та нації дуже хочуть бути поінформованими на міжнародні теми, аби досягти успіху. Однак, незважаючи на те, що потреби у міжнародних новинах швидко зростають, більшість американських постачальників новин кардинально скорочують висвітлення подій за кордоном», — пише Халей Петерсон. За спостереженнями дослідниці, міжнародні новини з’являються сьогодні тільки після того, як сталася драматична подія.

фото: Маргарет Бурк-Уайт
фото: Маргарет Бурк-Уайт

Хоча, якщо згадати про суспільне призначення журналістики – то воно якраз полягає в тому, щоб журналіст, поінформувавши публіку про можливі проблеми у майбутньому, сприяв появі такої суспільної думки, яка б унеможливила драматичні події. «Якщо вже й читаємо міжнародні новини, то це або бомби, або природні катаклізми, або фінансове лихо», зазначає Петерсон і розповідає історію про журналістку Дженіфер Морлан.

«Це було на початку липня 1990. Надходило багато повідомлень про військову загрозу на Півдні Іраку – там фіксували накопичення військових загонів. Морлан підготувала матеріал про це… Хтось пробурмотів «Це надто далеко від Кола», згадує вона. (Коло означало перехрестя у місті. Редактори визначали, наскільки локальною, а отже, наскільки важливою є історія, говорячи, що вона знаходиться близько чи далеко від Кола). Матеріал не потрапив на першу шпальту. Він взагалі не потрапив до газети. Наступного дня Саддам Хусейн вторгнувся до Кувейту».

Зазвичай у сьогоднішніх міжнародних новинах ми читаємо про наслідки, однак нічого не знаємо про загрозливі тенденції.

Читач повинен шукати новини про події у світі самотужки?

Міжнародна журналістика переживає кризу ще з кінця ХХ століття. Поява та поширення інтернету зробили ситуацію ще більш критичною. Серед редакторів стала популярною така думка: «Читач сам може знайти новини з-за кордону, якщо йому це цікаво». Це й призвело до того, що контент багатьох провідних американських медіа стає більш і більш локальним.

Тож до кризи фінансової, яка спричинила суттєве зниження уваги до міжнародних новин, додалася криза форм. Справді, якщо є інтернет і кожен може шукати ті новини, які йому читати, якою має бути міжнародна журналістика? Можливо, вона й зовсім не потрібна.

Філіп Сейб заперечує цю думку, зазначаючи, що людина, яка сама шукає новини в інтернеті, часто відірвана від важливого контексту й не враховує його: «Новинні медіа спорадично виробляють купу інформації, якій, як правило, так бракує контексту, що аудиторія рідко розуміє, чому ці страшні речі відбуваються або ж як їх можна зупинити».

Міжнародні новини: «ми» та «вони»

Науковці фіксують появу нового стилю новин або ж нової форми журналістики – глобальну журналістику. «Глобальна журналістика може бути визначена як новий стиль новин, що перетинає кордони міжнародної журналістики, включаючи відмінність між місцевими та зарубіжними новинами… Її присутність у щоденних новинах обмежена, але її можна спостерігати у журналістських матеріалах про зміну клімату або ж інших транснаціональних темах. Глобальна журналістика базується на глобальному погляді на реальність, можливому раптовому розвитку глобального громадянства», говорить Петер Берглез.

55285611_76780_noxz6M

Кевін Вільямс пише, що міжнародна журналістика та глобальна – різні. Якщо міжнародна журналістика створювалась з точки зору певної національності, для мешканців певної країни, то глобальна журналістика «не замикається на якійсь певній території і представляє собою систему збору, редагування та розповсюдження новин, які не базуються на національних чи релігійних кордонах».

Міжнародна журналістика передбачає висвітлення подій, які відбуваються поза рідною країною, але якимось чином можуть бути цікавими мешканцям цієї країни. «При цьому передбачається, що є відмінність між міжнародними та домашніми новинами. Міжнародні новини – те, що відбувається з «ними». Словосполучення «іноземні новини» означає, що те, що передається, є незвичним, незнайомим, чужоземним», зазначає Вільямс.

Тобто міжнародна журналістика передбачає розмежування. Повідомляючи про новини за кордоном, журналіст ніби додатково наголошує, що це відбувається не з нами. Подібний підхід, на думку Вільямс – породження часів національних держав та національних медіасистем. «Друковані та аудіовізуальні медіа розвивалися у межах національних держав, вони мали задовольняти потреби держави, бізнесу та громадського суспільства у межах держави».

Бенедікт Андерсон вважав, що саме завдяки газетам людство об’єдналося у нації. «Зростання друкованої культури підштовхнуло людей, які ніколи не зустрічалися, до думки, що вони є членами уявної спільноти – нації». Кевін Вільямс вважає, що аудіовізуальні медіа слугують цій же меті, цитуючи гасло «Бі-Бі-Сі» — «нація має говорити правду нації».

«Сконцентрованість на національних інтересах, потребах та поглядах призвели до того, що міжнародні новини визначалися як новини про інші нації та міжнаціональні стосунки», вважає Вільямс.

«Не може бути локальних рішень для проблем глобального походження»

Цікаво, але саме робота міжнародних журналістів призвела до того, що світ став глобальним, «став єдиним місцем». І тепер відомий вислів Андерсона перефразовують так «Якщо раніше газети навчали людей уявляти себе членами певної національності, то сьогодні газети вчать нас уявляти себе космополітами, людьми, які відчувають себе будь-де у світі, як вдома».

Міжнародні журналісти відіграють ключову роль у сьогоднішній глобалізації. Відповідно, висвітлення міжнародних новин та й взагалі підхід до новин має змінитися, вважає Петер Берглез «місцеві медіа мають стати більш глобальними, аби відстоювати власні демократичні цінності». Автор зазначає: «Для журналіста має бути звичайною справою розслідувати, як люди та їхні дії, щоденна практика, проблеми, умови життя та ін. в різних частинах світу взаємопов’язані».

Берглез наводить приклади глобальної журналістики: це історії, в яких увага концентрується на взаємозалежних стосунках між шведськими споживачами та бразильськими фермерами або на тому, як викиди СО2  у певному регіоні впливають на цілий світ. «Це відрізняється від підходу міжнародних новин з віддалених місць: вибори в Росії, криза автомобільної промисловості в США та ін.», пише дослідник. Також автор пропонує журналістам під час написання новин орієнтуватися на глобальне відображення простору, сил та ідентичностей (табл. 1).

Відображення журналістом Практичні запитання
Простору Як саме і до якої міри тут задіяні географічні зв’язки? Чи спостерігаємо ми за різними процесами та практиками, що одночасно виникають у різних місцях по всьому світу?
Сил Як саме і до якої міри теми та конфлікти пояснюються як наслідок складного поєднання вітчизняних, зарубіжних та глобальних сил?
Ідентичності Як саме і до якої міри у журналістиці перетинаються національні та континентальні (політичні) ідентичності?

 

«Завдяки технічному розвитку та поширенню інтернету вперше в історії місцеві медіа можуть виробляти власний глобальний новинний контент. Він може вироблятися на декількох рівнях, усе залежить від економічних ресурсів та структури штату. Для місцевих медіа може бути цілком можливим замістити деякі із матеріалів інформаційних агентств (наприклад, «Рейтерз») та зменшити однорідність інформації (той факт, що практично однакові новини публікуються усюди)», зазначає Берглез.

До того ж, тем, які б стосувалися усього світу і які не можна пояснити тільки з перспективи однієї країни, більшає. Серед них і кризові «зміна клімату, епідемії, гуманітарні катастрофи, «новий тероризм», зазначає Бек. Як вважає Бауман, сучасні глобальні кризи – темна сторона «негативно глобалізованої планети», де «не може бути локальних рішень для проблем глобального походження». Тож мета глобальних новин – це не тільки поширення серед читачів усвідомлення того, яким є вплив глобалізації, але також сприяння тому, щоб залучити аудиторію до транснаціональної політики, до тиску на політичні партії, організації та інші групи, аби ті ставали більш транснаціонально орієнтованими, вважає Бек.

Підготувала Н. Стеблина

This Post Has Been Viewed 353 Times