Збірка про успішних переселенців «Знедолені? Нездоланні!» дісталася Одеси

Друга збірка історій переселенців «Знедолені? Нездоланні!» була презентована в Одесі. Нові нариси обговорювалися 16 червня в науковій бібліотеці ім. М. Грушевського, а представляли їх упорядники книги, одна з авторів та героїня її твору.

У книзі зібрані історії цілих сімей, а не окремих особистостей, як це було у першій збірці. Причому всі герої відрізняються професіями: є нарис про родину лісовиків, журналістів, акторів, лікарів, і навіть переселенців, які поїхали у віддалене село на Поліссі і створили там туристичний осередок.

Про одну з таких родин розповіла Світлана Єременко, виконавчий директор Інституту демократії ім. П. Орлика, яка представляла книгу: «В нас є унікальна історія про Лесю Архіпову з Макіївки. Її батько після інсульту, в перші дні окупації пішов захищати Україну. А вона поїхала до Івано-Франківська на запрошення своїх знайомих. Коли телефонувала батькові, то сказала: «Тату, це чудове місто. Я ходжу з прапором на плечах і мене всі розуміють». На що батько відповів: «Добре, тоді після війни ми переїдемо туди жити». Але він, на жаль, загинув в одному з боїв. В пам’ять про батька Леся переїхала туди. Там вона закохалася в батькового друга, який служив з ним в одному батальйоні. Розуміючи, що коханий щодня ризикує життям, вона вирішує завагітніти. Народила хлопчика, якого назвала Тарасій. З цією дитиною на руках Леся створює громадську організацію, із допомогою якої об’єднує переселенців, проводить для них бізнес-тренінги. Крім того, вона вступила в Український католицький університет, на менеджерські курси, аби мати знання та активніше працювати. Знайомство з такими людьми дуже надихає, дає поштовх до розвитку».

Світлана Єременко

Про виникнення задуму книги Світлана Єременко розповідає так: «Наш інститут намагається допомагати переселенцям в інформаційному доступі, налагодженні співпраці між ними, владою, місцевою громадою та ЗМІ. З цією проблемою ми стикнулися одразу після анексії Криму, окупації Донецької та Луганської областей, і до неї ні влада, ні громада, ані самі переселенці не були готові. Що ми помітили – проблеми в різних регіонах для переселенців різні. Найгірші вони в «сірій зоні», де люди фактично не отримують інформації. Але де б ми не були, практично всі говорили, що їм надзвичайно боляче, бо журналісти про них пишуть як про людей, які ходять із простягнутою рукою. Насправді ж переселенці дуже енергійні, ділові люди. Вони на нових місцях створили бізнес, громадські організації. Власне тому в нас виникла ідея розповісти про них – успішних переселенців з різних областей України».

Редактор-упорядник «Нездолених? Нездоланних!» Ірина Черниченко сама є переселенкою, викладачкою в Донецькому національному університеті імені. В. Стуса. Про проблеми, з якими вона стикнулася під час укладання збірки, говорить так: «В першій книжці було 15 нарисів — історій про людей з різних куточків України. Часто на презентаціях питали, як ми їх знайшли. А я відверто кажу, що було легше знайти героїв – їх багато, складніше – знайти авторів. Хоч є багато тих, хто пише хороші інформаційні та аналітичні матеріали, перед написанням класичного нарису пасують».

Тим не менше, автори знайшлися. Однією з них стала донеччанка  Альона Поволяєва, чий нарис був опублікований під назвою «Казка про те, як Люська-«золоті ручки» оселилася в Одесі». На презентації авторка повідала історію свого знайомства з героїнею твору: «Познайомилися ми з Людмилою Булеєнко ще в Донецьку. Вона кума мого чоловіка, він хрестив її першу дитину. Ми ще там товаришували, а коли переїхали до Одеси, Люся в мене запитала: «Хочу майструвати щось для дітей. В мене вже двоє, і в тебе малюк підростає. Що робити?» Я їй підказала ідею – робити книжечки з фетру. Люся це переосмислила по-своєму, і почала робити власні речі для дітей. Минулого літа ми сходили з нею на проект «Новий відлік», де збирали переселенців та воїнів АТО, аби навчити створювати власний бізнес. Там вона отримала грант». А щодо написання тексту — Альона Поволяєва зізнається, що це був нелегкий процес:  «Писати нарис мені було досить складно. Бо я перш за все працювала в інформаційно-аналітичній журналістиці».

На презентації книжки побувала і сама героїня нарису – Людмила Булеєнко. На питання від Світлани Єременко, чи потрібні такі книги, відповіла: «Такі тексти необхідні. Я сама надихаюся від прочитання. Вони допомагають людям зрозуміти, що в жодній ситуації вони не самотні, завжди знайдуться однодумці. Шкода, що так все складається. Але з іншої сторони, така ситуація дає зрозуміти тобі, на що ти здатен. Коли все добре, є гроші, все в порядку з житлом  – можна спокійно займатися своєю справою, а коли цього немає – треба проявляти силу волі».

«Відчувається, що всі наші журналісти пропустили історії через свою душу. Саме тому ці нариси є настільки теплими та зворушливими, — сказала Світлана Єременко. – Що найважливіше – після виходу першої книги ми отримали чудові відгуки, люди говорили, що вона допомогла їм, тексти вселили віру в те, що вони зможуть подолати тимчасові труднощі».

Збірка «Нездолені? Нездоланні!» була видана Інститутом демократії імені Пилипа Орлика в рамках проекту ГО «Інтерньюз» за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади та розповсюджується безкоштовно.

Наталія Безвозюк

This Post Has Been Viewed 110 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *