Як і кого використовують політики перед виборами (огляд передвиборчої джинси)

Зовсім нещодавно ми були свідками маскараду, де політики перевдягалися в чаклунів та фей та виконували усі наші бажання… чи, майже всі. І ми зазвичай вважаємо, що можемо використати це – змусивши когось поставити на подвір’ї дитячий майданчик чи врешті-решт хоча б заасфальтувати яму біля входу у під’їзд. Але насправді використовують нас, адже на нашому тлі так зручно набирати собі бали під. І усе б нічого, якби справа закінчувалася тільки дитячими майданчиками та розбитими дорогами. Політики йдуть далі – і намагаються зробити тлом для своєї агітації людей з особливими потребами, пенсіонерів, переселенців…

На жаль, подібні передвиборчі «фінти»  політиків аж ніяк не сприяють соціалізації вразливих груп населення. Навпаки, під час своїх виступів у пресі, політики намагаються все більше наголошувати на тому, що їх покинули, що вони нікому не потрібні, адже, зрозуміло, коли до влади прийдуть вони – все буде навпаки.

Озираючись на минулу передвиборчу кампанію, яка – незважаючи на те, що вибори були місцевими – побила усі рекорди по «джинсі»: ситуація у деяких виданнях, згідно із даними Інституту демократії імені Пилипа Орлика, стала навіть гіршою, ніж була за часів Януковича. Саме тому ми вирішили зробити огляд таких текстів, аби зрозуміти, наскільки толерантними під час передвиборчої агітації були наші кандидати і чи не використовують вони, бува, мови ворожнечі.

Матеріали вибиралися із трьох одеських видань – Думской, Трассы Е95 та Одесской жизни за жовтень 2015 року. Ці видання ми обрали саме тому, що їхні засновники мають різні політичні погляди, що впливає зокрема й на вибір того, що журналісти друкуватимуть, відповідно, саме таким чином можна набрати якомога більше різних текстів від різних кандидатів.

Герої передвиборчої «джинси» — хто вони?

У цьому дослідженні ми вирішили не зосереджувати нашої уваги на самих виданнях, адже  звинувачувати тільки журналістів у розміщенні передвиборчої агітації під виглядом журналістських текстів було б неправильно. Кандидати теж стараються, як можуть, тому цього разу зосередимося на них. Хоча… лише одне речення: за 24 дні жовтня (до дня виборів) одне з видань розмістило 72 матеріали з ознаками замовності, друге – 98 текстів, а третє… шість таких текстів.

Перейдемо до наших героїв. Серед них найбільш активною була Світлана Фабрикант та «партія Відродження» — майже чверть текстів присвячені їй. На другому місці з однаковим результатом (25 текстів з ознаками замовності) – Опозиційний блок та Солідарність (хоча якщо приплюсувати до Солідарності результат Боровика (9 текстів), який сподівався потрапити у крісло мера якраз під прапорами цієї партії – то провладна партія обійде опозиціонерів. Окрім партій, маємо зазначити й про окремих політиків – значна кількість текстів (17) про Ківалова, 15 – про Фурсіна та його благодійний фонд, 12 – про Труханова.

Детальніше ситуацію можна побачити на графіку:

про кого найчастіше пишуть перед виборами

Цікаво, що для сайтів серед політиків є персони «нон-ґрата», а також є такі, яких «піарить» тільки одне видання.

Які теми політики використовують у «джинсі» найчастіше?

У кожному повідомленні ми намагалися з’ясувати і «героїв другого плану» — тобто тих, кому «самовіддано» допомагає політик чи партія. Також ми визначали провідні теми публікацій.

І ось що у нас вийшло:

провідні теми джинси

Як бачимо, найчастіше кандидати у депутати використовували у матеріалах про свою діяльність дітей та тему благоустрою. А от на третьому місці – конфлікти, погрози та напади. Тобто замість того, аби робити акцент на примиренні, різні політичні сили навпаки намагалися загострити протиріччя, говорячи про терор влади чи намагаючись переконати людей, які не згодні із курсом нинішнього уряду, що в них бачать терористів.

А тепер звернімо увагу на те, на яких темах акцентували увагу кандидати:

джинса_3

Отже, серед кандидатів у нас є майстри на всі руки, які допомагають усім навкруги, а є ті, хто зосереджується на певних темах. Цікаво, що дітей використовують майже усі, окрім Ківалова та Самопомочі (лише одне згадування). Найбільше до теми погроз та конфліктів удавалися Опоблок та Фабрикант. Також практично у всіх, окрім Ківалова та Фурсіна представлена тема благоустрою.

Вразливі групи населення у «джинсі»

Як бачимо, на загальній картині ми не так часто зустрічаємо використання пенсіонерів, людей з особливими потребами, бійців АТО та ін. Однак все ж таки порушення та мову ворожнечі зустрічаємо у матеріалах, де «героями другого плану» стають саме вони. Розглянемо найбільш показові випадки.

  • Акцент на неповноцінності певної суспільної групи

Цитата з матеріалу про Фабрикант (і вона, і Ківалов використали у своїй джинсі людей з особливими потребами): «Но, люди с проблемами слуха внешне выглядят полноценными – и передвигаются сами, и руки, и ноги есть». Читачам дають зрозуміти, що насправді такі люди «неповноцінні». Далі по тексту тільки загострюється ця думка, люди з особливими потребами подаються, як обділені долею, навколишніми людьми: «Эти люди обделены не только состоянием здоровья, но, к сожалению, они обделены государством и городской властью». Зрозуміло, для чого потрібен цей прийом. Фабрикант заявляла про себе як про опозиційного кандидата, відповідно, їй важливо було показати, що в країні все погано. У даному випадку – це вдалося за рахунок людей із особливими потребами

  • Протиставлення

Часом для того, щоб показати, що допомога кандидата була дуже цінною, у текстах використовується прийом протиставлення, в якому розповідається, яким був об’єкт уваги політика до і яким став після. Наприклад «Ведь кресло мэра – это не самоцель, а дополнительная возможность помочь, в том числе, вот таким пожилым, но энергичным людям» (Фабрикант). Звернімо увагу на зворот «пожилым, но энергичным»- виходячи із логіки цього тексту енергійні літні люди – це щось незвичне, тобто більшість літніх людей все ж пасивні.

Схожий прийом знаходимо у «джинсі» про комп’ютерні курси для пенсіонерів, цитата Ківалова: «Я рад видеть ваши счастливые лица, рад, что вы получили возможность бесплатно овладеть компьютером, рад, что за то время, что вы здесь обучались, вы подружились, почувствовали себя нужными, активными и бодрыми». Отже, поки пенсіонери не відвідували курсів, то у них були нещасні обличчя, вони відчували себе непотрібними, пасивними і млявими.

В цьому плані також звернімо увагу на цитату Боровика. Він каже таке: «Открытая встреча показала, что одесситы готовы к диалогу, готовы принять новую команду людей с европейским мышлением, которая будет менять старую малоэффективную систему и работать на благо города и горожан». Тобто до приходу Боровика одесити усі були темні люди, не вміли нормально спілкуватися з іншими, особливо з людьми, які мали європейське мислення.

  • Б’ємо на сполох

Знову ж таки, розповсюджений прийом для опозиційних кандидатів, зокрема, для Опозиційного блоку та партії Відродження. Для цього у тексті згущуються фарби. У одному із матеріалів розповідається про те, що Фабрикант взяла участь у круглому столі про наркоманію серед дітей шкільного віку. У матеріалі подаються цифри, але вони ніяк не коментуються – для того, щоб спантеличити читача й викликати у нього відчуття тривоги. Наприклад, така фраза «Уже отнюдь не шокирующей редкостью становятся 12-ти — 13-ти летние наркоманы». Що вона означає? Наскільки розповсюджене це явище? Далі нам дають відповідь: «Согласно статистике, около 58 % школьников обнаруживают склонность к формированию зависимых форм поведения». А це що означає? Що 58% школярів – потенційні наркомани? Ну, і в кінці тексту нас налякали «дегенератизацією населення». В результаті ж за школярами закріплюється образ слабкодухих людей, до того ж, потенційних наркоманів.

  • Виокремлення певної соціальної групи

Тут маємо звернути увагу на матеріали про ветеранів АТО та військовослужбовців. Зрозуміло, що кандидати хочуть розповісти їм про те, що вони їх дуже цінують і, звичайно, не забудуть про них після виборів. Але дехто із політиків усе ж перестарався. Ківалов в одному із матеріалів говорить «Семьи военнослужащих не могут жить в плохих или просто ужасающих условиях». Хочеться запитати – а інші можуть?

  • Нездійсненні обіцянки

У матеріалі про кандидатів від блоку П. Порошенка «Солідарність» Андрія Івашова та Олега Звягіна розповідалося про футбольний турнір серед дітей. Політики похвалили дітей і пообіцяли «Самого лучшего игрока направим в профессиональный футбол – команду «Черноморец». Що ж, лишилося почекати, коли це станеться. Прізвище найкращого гравця у тексті є. Однак, давайте замислимося над тим, наскільки це етично – говорити таке дитині.

Ще одну обіцянку дає Фабрикант у матеріалі про субсидії та буклет, в якому про них йдеться. Буклет роздавали на одному із заходів: «Я не имею возможности оплатить счета стремительно нищающего населения, но этим буклетом помогу реально сэкономить 200-300 гривен каждой семье». Ні, краще вже хай заплатить, хоча б тим, хто за неї голосував…

Ну, і насамкінець маємо посварити за мову ворожнечі Дарта Вейдера. Зокрема він анонсував «программу доступного жилья и отселить всех тещ». Куди відселять усіх тещ – у тексті не вказано.

* * *

Подібні тексти фактично несуть в собі один зразок поведінки: політик приніс подарунок – і люди за нього проголосували. Також, у матеріалах викривлюється інформація – їхні автори намагаються показати, що усі представники певної суспільної групи думають і поводяться однаково. А це – найкращий спосіб закріпити у всього суспільства стереотип щодо цієї групи.

Насторожує також і те, що більшість із героїв джинси використовують у своїх текстах слово «благодійність», тим самим формуючи неадекватне уявлення про цю діяльність. Адже за благодійність, якщо вона справжня, не треба потім платити голосом на виборах. Окрім того, справжня благодійність взагалі не передбачає того, щоб про благодійника усім повідомляли журналісти. Зазвичай вона анонімна.

Наталя Стеблина

матеріал створений у співпраці із Центром інформації про права людини

This Post Has Been Viewed 82 Times