Переважна більшість одеських ЗМІ не соромиться напряму висловлюватися щодо власних політичних уподобань – точніше, просувати уподобання своїх власників. Поява будь-якого нового гравця на політичній арені завжди супроводжується контроверсійними відгуками: одні медіа висловлюють захват, інші – піддають усе нищівній критиці, ну, а дехто просто замовчує інформацію.

Подібна подача інформації, звісно, відображається на дотриманні професійних стандартів, і одеські отримують низькі оцінки за баланс думок та відокремлення фактів від коментарів, що неодноразово засвідчував моніторинг Інституту демократії імені Пилипа Орлика.

Черговою «точкою самовизначення» для одеських ЗМІ і їхніх власників став вихід на національний рівень промерської партії «Довіряй ділам», а заразом і мера Геннадія Труханова. Партія оголосила про участь у виборах до Верховної Ради і прийняла до своїх лав очільників кількох українських міст.

Цей крок став однією з топ-тем одеської політики. Позиції провідних місцевих сайтів були вкрай прогнозовані. Тим не менш, цікаво подивитися на те, як саме ці видання вибудовували свою політику.

Як це було?

«Довіряй ділам» було створено у листопаді 2014 року для участі у місцевих виборах і подальшої підтримки ініціатив мера Геннадія Труханова. За результатами виборів, що відбулися 25 жовтня 2015 року, партія отримала 27-м з 64-х мандатів у Одеській міській раді.

20 травня 2019 року стало відомо, що під егідою партії Геннадій Труханов і його харківський колега Генадій Кернес планують створити загальноукраїнську “партію мерів” для того, аби голів міст “почули” в Українському парламенті. З’їзд партії відбувся у Харкові 2 червня, а вже 7 червня партія, якій дехто з політологів уже напророчив велике майбутнє, утворила союз з Опозиційним блоком, “Відродженням” і рухом “Наші”. У Раду вони йдуть разом.

У «Довіряй ділам» увійшли мери кількох великих та середніх міст. Окрім Труханова і Кернеса, відомо про очільників Кропивницького Андрія Райковича, Ужгорода – Богдана Андріїва, Бахмута – Олексія Реви, Покровська – Руслана Требушкіна, Чугуєва – Галини Мінаєвої. Окрім Райковича, названі мери були або залишаються фігурантами численних кримінальних справ або ж антикорупційних розслідувань журналістів.

Геннадій Труханов став фігурнатом справ НАБУ про махінації з міською власністю.
Геннадія Кернеса було, зрештою, виправдано у справі про нібито побиття його охоронцями харківських майданівців.
Богдана Андріїва у 2018 році заледве не відсторонили від роботи через підозру у оборудках з грошима Європейської комісії, виділених на реконструкцію пам’ятки архітектури.
Руслан Требушкін проходить по кількох кримінальних провадженнях, пов’язаних із корупцією. Минулого року він майже півроку був відсутній на робочому місці, але запам’ятався спробою призначити своїм заступником діючого чиновника «ДНР».
Олексій Рева очолює Покровськ з 1991 року і, як стверджують активісти «Громадського контролю Донбасу», фактично підпорядкував місто своїй бізнес-імперії.
Галина Мінаєва на посаді мера Чугуєва перебуває з 2002 року. За даними Харківського антикорупційного центру, її родич Сергій Кузьменко нажив кілька тисяч метрів житлової та комерційної нерухомості у десяти містах та селах України, зокрема Києві та Харкові.

Група підтримки

Численні сайти, що підтримують Геннадія Труханова, відомі використанням так званої «пакетної» «джинси»: для того, аби підтримати чи навпаки інформаційно принизити когось, ці видання перепубліковують однаковий контент із різними заголовками.

Такі інформаційні кампанії проводять, зокрема, інтернет-видання «Одесса-медиа», «Одесская правда» та «Одессит», що входять до «Південноукраїнського медіа-холдингу (фактичний власник – Петро Голчанський).

Ті ж матеріали слово у слово передруковують ресурси «Любимый город», «Город Одесса», «Кекс ньюз», «Наблюдатель». Встановити їхніх власників нам поки не вдалося. У реєстрах інформація про них відсутня, а на самих сайтах також немає ніяких відомостей про це. Інколи – навіть зворотнього зв’язку.

Час від часу до цих ЗМІ долучається сайт «За Одессу», що просуває депутата облради Віктора Баранського. Також до симпатиків мера уналежнюємо і видання «Взгляд из Одессы», яке колись пов’язували із екс-мером Едуардом Гурвіцем. Зараз же воно лояльно ставиться до нинішньої місцевої влади.

У контексті просування бренду «Довіряй ділам» опубліковані сайтами матеріали можемо поділити на три тематичні групи:

  • оголошення про створення партії та заяви Геннадія Труханова з цього приводу;
  • погрози Труханову та Кернесу від націоналістів
  • висвітлення з’їздів партії.

Мер-еколог чи мер-реформатор?

Першим текст про нову партію 20 травня опублікував сайт «Оdesistua». Видання посилається на сайт «Лівий берег». Цікаво, що з матеріалу столичного ЗМІ обрали лише цитати Труханова та Кернеса, але не взяли інформацію про можливу інформаційну підтримку цієї ініціативи холдингом «1+1», та скептичні висловлювання Труханова щодо такої партії, які лунали раніше.

Вже наступного дня виходять три матеріали на сайтах «Оdessitua», «Кекс ньюз», «Одесса медиа» та «Любимый город». На двох останніх сайтах тексти майже однакові – наголос зроблено на тому, що Труханов планує врятувати Одесу від екологічної катастрофи. «Одессит» та «Кекс ньюз» акцентують увагу на заяви мера щодо відстоювання інтересів громад.

Мер та «страшні націоналісти»

Уже через два дні після появи інформаціі про нову партію з’являються публікації про погрози Труханову та Кернесу з боку лідера «Національного корпусу» Андрія Білецького. Про це читаємо на трьох сайтах: Odessit.in.ua, «Одесская правда» та «Взгляд из Одессы». При цьому повідомлення від Odessit.in.ua та «Одесской правды» різняться лише заголовками, а от журналісти «Взгляда» творчо переробили стиль матеріалу.

Загалом тексти побудовані схожим чином: інформація про погрози, цитата Білецького про те, що він зупинить реванш, якщо треба, то й фізично. Далі – великий бекграунд про Білецького, якого, мовляв, від кримінальної відповідальності «рятує тільки депутатська недоторканність».

Цікаво, що попри погрози «фізичної розправи» ніхто з функціонерів «Довіряй ділам» так і не звернувся до правоохоронних органів.

Звіт мера – завжди свято для лояльних журналістів

27 травня Геннадій Труханов звітує про «п’ятілєтку» свого мерства. І це, звичайно, привід розповісти читачам про його успіхи на посаді, а також згадати про нову партію. За 27-28 травня на сайтах промерського пулу з’являється шість текстів із згадкою про створення партії та її перший з’їзд. Матеріали сайтів «Одесса медиа», «Одессит.ін» та «Одесская правда» – майже однакові. Трохи переписали загальний текст на сайті «Взгляд из Одессы», проте ключові ідеї та формулювання залишились: «ни единого шанса популизму», «идея такой консолидации усилий действительно востребована и своевременна», «люди будут выбирать только тех, чья работа видна».

Про що не сказали промерські сайти?

Перший з’їзд новоствореної партії відбувся 2 червня у Харкові. Практично всі видання, що висвітлювали цей захід, повідомили про коридор ганьби, через який активісти змусили пройти учасників з’їзду. Лояльні до мера одеські ресурси про це не згадали. Майже ідентичні тексти у супроводі однакових фотографій містять більш чи менш повний звіт про сам захід, інформацію про одноголосне обрання Кернеса головою партії, а Труханова – співголовою. Усі видання навели тезу про те, що у Верховній Раді «не розуміють» потреб людей на місцях.

Другий з’їзд – «Большое Одесское вече» – відбувся 9 червня. Окрім партійного заходу на Потьомкінських сходах в Одесі відбувся ще й концерт. На ньому ледь не трапилася трагедія: вітер повалив металеву конструкцію із закріпленим на ній обладнанням. Уникнути потерпілих вдалося завдяки оперативній реакції правоохоронців, які попередили глядачів. Промерські сайти про цей інцидент не повідомили.
Сайт «Одессит» процитував мера, який сказав, що у місті «багато чого зроблено», а потім додав, що: «к команде «Доверяй делам» присоединилось много участников, в том числе партии «Оппозиционный блок», «Партия мира и развития», «Наши», «Відродження». Виходить, що не «Довіряй ділам» приєдналися до «Опоблоку», а навпаки (!)

Видання «Одесса-медиа» та «Одесская правда» повідомили про погану погоду і більше уваги приділили концерту, але про обрушення конструкцій промовчали. На сайті «Взгляд из Одессы» про концерт згадали усього одним реченням. Без інциденту, звісно.

Оцінка подачі інформації в цілому

Отже, лояльні до мера одеські видання обрали традиційний шлях просування партії. Переважав офіціоз, інформація про погрози (це спільна для нинішніх опозиціонерів тактика) та замовчування інформації.

На нашу думку, ключовою тут була саме присутність в інформаційному полі, а не конкретні гасла. Адже нічого нового у текстах ми не почули. Тож ці тексти призначені не так для читання, скільки для порядку: якщо з’являється нова партія, мають бути схвальні тексти у ЗМІ. А про що в тих текстах ідеться – не так уже й важливо. Повсюдна присутність подібних текстів на багатьох ресурсах має створювати враження, що багато хто підтримує цю партію. У «пузирі фільтрів», в якому знаходиться переважна більшість типових користувачів соцмереж із різних політичних таборів, це спрацьовує.

Судячи зі всеукраїнської соціології (одеська – відсутня) така стратегія була загалом правильною. За даними соціологічної групи «Рейтинг» на початку червня понад 16% виборців не були готові проголосувати за «Довіряй ділам» у жодному разі. Такий високий антирейтинг був би неможливий, якби про партію протягом двох-трьох тижнів не дізналися мільйони громадян. Це стало можливим саме внаслідок «інформаційного шквалу» як у загальнонаціональних, так і у місцевих медіа.

Втім, підтримка «партії мерів» на середину червня склала усього 0,6%. Це складно назвати перемогою, адже лише в семи містах, якими керують її члени-мери, проживає майже 2,5 млн виборців – 7% від їх загального числа.

«Думська» про партію мерів: вплив Коломойського та російський слід

Найпопулярніше одеське видання писало про новостворену партію переважно із чужих слів. Ставлення журналістів до проекту можна назвати «іронічно-нейтральним». Тим не менш, серйозно партію мерів видання все ж не сприймало. Приміром, Труханова цитували лише у трьох матеріалах з дев’яти. Впливу олігарха Ігоря Коломойського було присвячено два тексти.

Окрім того, видання подавало інформацію із бекграундом, наприклад, у тексті «Доверяй Генам: партия Труханова добавила в логотип цвета Харькова и перевела его на украинский» зіставляють кольори логотипів партії «Довіряй ділам», які за часів Януковича були біло-сині, а за Зеленського стали зеленими. Партію ж названо «стара-нова».

«Думська» не пише про погрози Труханову і Кернесу від Нацкорпусу, але згадує про «коридор ганьби» на першому з’їзді та про інцидент на концерті під час другого. Окремий матеріал присвячено заявам Кернеса про те, що потрібно вести прямі перемовини з Росією.

«048.ua» та «УСІ.online»: в опозиції до мера

Ці два популярних одеських інтернет-ресурси знаходяться в опозиції до Труханова й відверто висловлюють своє несприйняття майже будь-яких ініціатив міського голови. Видання подають інформацію про «партію мерів» максимально лаконічно і орієнтуються переважно на негативні інформаційні приводи.
«048.ua» цитує мера тільки одного разу – підтверджуючи інформацію про з’їзд партії. Інші тексти присвячені впливу Коломойського, «коридору ганьби», інциденту на концерті та чиновникам, що піарять «Довіряй ділам».

Із текстів видання неможливо зрозуміти, із чим саме партія йде на вибори. Хоча на виправдання журналістів зазначимо, що для сучасних українських політиків програма – не головне. Основні сподівання покладаються зазвичай на впізнаваного лідера/лідерів, що було зроблено й у цьому випадку. Також «048.ua» нічого не пише про проросійський напрямок політики партії. Можливо, це пов’язано з тим, що сайт друкує «джинсу» від очільників «Опозиційної платформи – «За життя» Юрія Бойка і Вадима Рабіновича. Оглядачі вважають їх провідниками інтересів Кремля в Україні, та це не заважає вказаним політикам активно просувати свої погляди, а ЗМІ, у тому числі «проукраїнським» – розміщувати відповідні піар-матеріали.

Сайт «УСІ», що належить противнику Труханова, сирійському бізнесмену Аднану Ківану, підключився до обговорення теми уже в червні. Першою публікацією, що була присвячена новоствореній партії, стала новина про з’їзд у Харкові. Уже в заголовок було винесено: «свезенные бюджетники, коридор позора и поваленный Жуков». У тексті журналісти взагалі нічого не пишуть про з’їзд, зосереджуючись на акції протесту та на місці його проведення: «Именно в помещении харьковского Дворца спорта в 2014 году проходил “сепаратистский съезд”, после которого из Украины сбежал Виктор Янукович» – пишуть журналісти.
На відміну від «048.ua», «УСІ» згадують про позицію Нацкорпусу та подають інформацію збалансовано, посилаючись як на Нацкорпус, так і на джерела в одеській мерії. Саму партію журналісти видання переважно називають «Партией двух Ген».

Один із текстів «УСІ» присвячений детальному висвітленню з’їзду «об’єднаної опозиції», під час якого кореспондентка видання поспілкувалася із багатьма українськими та одеськими політиками. Спілкувалися журналісти видання і з самим Трухановим.

«Бандерівці» проти: погляд проросійського «Таймера»

Ще один популярний одеський ресурс – проросійський сайт «Таймер», що належить одіозному політику Ігорю Маркову – слідкував за партією мерів найбільш прискіпливо: у ЗМІ вийшло 12 текстів на цю тему. Такої кількості не було навіть на промерських сайтах. «Таймер», на відміну від «Думської» та «048.ua», посилається на свої джерела, повідомляючи про створення партії (перші два сайти цитували «Українську правду»).

Очевидним є лояльне ставлення видання до «партії мерів», і тут «Таймер» грає на стороні Труханова. Однак, видання не долучається до «хору» промерських сайтів, а намагається самостійно просувати партію мерів, детально повідомляючи про тих, хто входитиме до партії. Також у матеріалах робиться наголос на «высоких рейтингах» мерів, та тому, що людей на місцях «не слышат» у Києві. В одному із текстів політиків об’єднаних партій названо «тяжеловесами».

У висвітленні діяльності партії мерів не обійшлося і без «группировок» «бандеровцев». Так називають активістів «Нацкорпусу», які збиралися протестувати проти проведення «Великого Одеського віче». Цікаво, що про погрози голови Нацкорпусу Труханову та Кернесу «Таймер» не пише.

Тож можемо зробити висновок, що політичні наміри партії мерів цілком вписалися у проросійську політику «Таймера». Сайт сприймає «проект Труханова» як цілком дружній. Тим не менш, подача інформації про партію мерів є більш якісною, ніж робота промерських сайтів. Видання не просто перепубліковує прес-релізи, а й звертається до власних джерел у міськраді, вписує діяльність партії у загальноукраїнський контекст, шукає інформацію про інших політиків, мерів міст, що потенційно можуть підтримати проект. Також позитивним є те, що сайт не приховує інцидент із падінням конструкції з концертним обладнанням під час другого з’їзду Труханова.

Оцінка подачі інформації в цілому

Приклади окремих якісних матеріалів про партію мерів на чотирьох найбільш популярних інтернет-виданнях Одеси все ж можна знайти, однак, про повне і неупереджене висвітлення ініціативи Труханова-Кернеса все ж не можемо говорити. Видання висвітлювали подію через призму інтересів своїх власників, що і заважало журналістам оцінити подію більш глобально, залучити до обговорення експертів, глибше пояснити наміри політиків, які долучилися до партії із часом.

Подібна картина простежується і у Харкові, чий мер Геннадій Кернес очолив новостворену партію. Промерські ресурси «Харьковские известия» та «Городской дозор» обмежилися анонсами та звітами про партійні з’їзди, а також відповідними заявами міського голови. Прогубернаторський «Объектив» повідомив тільки про плани створити нову силу на чолі з Кернесом і Трухановим, а виразно дружній до очільниці ОДА ресурс «Вечерний Харьков» взагалі проігнорував цю тематику. Так само уникали її журналісти двох україномовних видань міста – «Харківського виміру» та «Справжньої варти».

Аналіз сприйняття місцевими медіа появи нової партії мерів дає змогу зрозуміти, наскільки глибокими є прогалини у висвітленні політичних ініціатив і рухів на місцях. Поділені на різні політичні клани, медіа не надають виборцям інформацію, необхідну для обґрунтованого вибору на дільниці, і це, як свідчить моніторинг регіональних ЗМІ від Інституту демократії імені Пилипа Орлика, реальність для більшості місцевих ЗМІ, як комерційних, так і роздержавлених, реформованих.

Аби хоча б якось орієнтуватися у подіях, активний місцевий мешканець має отримувати інформацію із багатьох сайтів, причому перевіряти та збалансовувати її самостійно. Та й тоді вона буде неповною та суперечливою.

Тим не менш, звинувачувати тільки журналістів у відсутності якісного інформування буде неправильно. Ми маємо звернути увагу і на специфіку української політики, коли основою політичної сили є не програма, а особистість конкретного політика, який може виступати із суперечливими гаслами і під різними прапорами, орієнтуючись на політичну кон’юнктуру.

Наталя Стеблина, Михайло Мейзерський

This Post Has Been Viewed 198 Times