Стандарт повноти: чи дотримуються його одеські журналісти?

Як казав Ерік Ламбет, відомий американський дослідник журналістської етики: «Журналісти, однак, не могли б добре працювати, аби задовольнялися однією лише фактичною точністю… журналіст повинен знайти не тільки факти, але й більш широку правду, що стоїть за цими фактами».

Справді, буває так, що новина не зрозуміла без контексту. Тоді журналіст має про цей контекст сказати. Приклад порушення цього стандарту знаходимо у РІА «Новости». Ось текст:

Знімок екрана 2015-02-19 22.59.26

От і вся новина. Нібито нічого особливого. А тепер читаємо цю ж новину на українському сайті:

«На аэродроме в Бельбеке украинские солдаты совершили психологическую атаку на российские позиции

Украинские военные в Бельбеке пришли сегодня утром без оружия на аэродром с требованием пустить их на позиции.

«Когда колона подошла ко входу на аэродром вместе с прессой, здесь много прессы со всего мира, — российские солдаты начали стрелять в воздух. А журналистам угрожали стрелять по ногам. Потом вышел их командир и провел переговоры с Юрием Мамчуром. Причем они не представляются, даже званием, единственное известно, что командира русских зовут Роман», — рассказал журналист Польского радио Тарас Шумейко.

Он отметил, что Мамчур требовал, чтобы украинским военным позволили занять свои рабочие позиции, и предложил совместно нести охрану военных складов на территории аэродрома, передает «Украинская правда»».

Здається, що нам розповідають про дві різні події. Проте насправді подія одна й та ж, просто в одному з текстів проігноровано стандарт повноти. Внаслідок чого читач першого тексту не має достатньо інформації, аби зрозуміти, що відбулося. Наприклад, хто стріляв, чому, яке було співвідношення сил? Також ми бачимо, що нічого не сказано про журналістів, які також були присутніми на місці подій, про перемовини між військовими.

Порушуючи стандарт повноти – свідомо чи несвідомо – журналісти замовчують інформацію, відповідно, такий текст не може стати підставою для зваженого рішення читача.

Ознакою дотримання стандарту повноти у новинних текстах є так званий бекграунд – зазвичай останній абзац повідомлення, де журналіст нагадує про події, пов’язані із темою, дає довідку, роз’яснюючи незрозумілі поняття. Хоча, звичайно, наявність бекграунду ще не говорить про дотримання стандарту. Приміром, у новини РІА «Новости» був бекграунд, але нічого суттєвого до розуміння події він не додав.

Якщо ж говорити про тексти інших жанрів, наприклад аналітику, то бекграунд там не обов’язково розміщується у кінці, це може бути інфографіка, виноси, пояснення у самому тексті.

Як часто зустрічаємося із порушеннями цього стандарту у текстах одеських журналістів? У січні згідно із даними Моніторингу регіональної преси, який проводиться експертами Інституту демократії імені Пилипа Орлика, текстів із бекграундом було 63%. У решті зафіксовано порушення стандарту повноти (усього було проаналізовано 146 матеріалів з восьми одеських видань за 19-26 січня).

Наведемо типові порушення.

Розпочнемо з тексту: «Мобилизация по-одесски: военкомы нацелились на ОПЗ». Із посиланням на анонімне джерело, нам розповідають, що у першу чергу мобілізуватимуть працівників державних підприємств, а також тих, хто стоїть на обліку у центрі зайнятості. Закінчується текст такими словами: «Как мы уже писали, большие надежды в военкоматах возлагали на распространение повесток через отделы кадров предприятий, однако и здесь не всё идёт гладко. Так, HR-службы коммерческих организаций отказываются «сдавать» своих сотрудников, на что имеют все юридические основания. Государственные предприятия и организации такого себе, конечно, позволить не могут, так что их сотрудники имеют прекрасные шансы получить повестки по месту работы. В числе прочего, серьёзные надежды мобилизационные органы возлагают на Одесский припортовый завод: в эту мобилизацию повестки получат многие сотрудники предприятия». Замість того, щоб в останньому абзаці дати контекст, читача ще більше заплутують через порушення стандартів достовірності, відокремлення фактів від коментарів та точності. Натомість подібна новина передбачає дуже простий бекграунд: можна сказати про кількість мобілізованих під час попередньої хвилі, а також про теперішні очікування, про зміни у законодавстві тощо. Оскільки цих даних немає, то складається враження, що усі одесити намагаються «відкосити» від армії.

Ще один свіжий приклад: «Лидера одесского Автомайдана выпустили под залог». У тексті читаємо про рішення суду та про розмір залога. Також нам повідомляють, що герой новини підозрюється у нападі на телеканал «Круг». При цьому ніяких деталей про цей напад немає, хоча одеські ЗМІ доволі активно висвітлювали цю подію. У даному випадку достатньо було хоча б поставити гіперпосилання на текст про сам напад.

Порушення стандарту повноти знаходимо у матеріалі «Перевести ВМС в Николаев – значит лишиться выхода к морю». У тексті нам розповідають, що такі розмови велися, проте ми так і не дізнаємося, хто ж саме говорив про це, коли, які висував аргументи. Відповідно порушується як баланс думок, так і повнота. Адже ми не можемо зробити висновок про те, наскільки реальною є така перспектива і чим викликане саме таке бажання, який статус має людина / люди, які про це говорять.

* * *

Не всі читачі слідкують за новинами постійно. Особливо це стосується місцевих новин. Тому бекграунд у таких текстах особливо важливий. Важливо показати, який зв’язок існує між декількома новинами.

Тут, до речі, можемо відзначити «Думскую», яка групує новини за найбільш актуальними темами, а також створила своєрідний довідник одеських політиків та громадських діячів (в кінці новин ми можемо дізнатися більше про тих або інших персонажів, перейшовши за посиланнями – й прочитати усі тексти, в яких їх згадували. Окремі рубрики знаходимо й на «Таймері», щоправда, вони доволі своєрідні «Валютная паника», «Майская бойня», «Мятежный Донбасс»… «Трасса Е 95» розподіляє новини за районами: Північ, Центр та Південь Одеської області.

До того ж, бекграунд – та річ, яка може принести інтернет-виданню прибуток – внутрішні переходи, які важливі для рейтингу. А от друковані видання, вказуючи на контекст, можуть показати своєму читачу, що ретельно відслідковують ситуацію, розбираються у ній.

Закінчити ж матеріал про стандарт повноти хотілося б цитатою відомого одеського журналіста Олександра Сибірцева. Декілька років тому у студентській аудиторії, розповідаючи про свою роботу, він сказав: «журналіст повинен мати у голові «Вікіпедію». І хоча реалізувати настанову пана Сибірцева дуже складно, потрібно все ж намагатися наблизитися до ідеалу. Тоді журналісти отримають вдячних читачів, а суспільство – поінформованих громадян, готових змінювати його на краще.

Наталя Стеблина

координатор проекту «Моніторинг публікацій у регіональних друкованих ЗМІ для оцінки дотримання стандартів журналістики» в Одесі координатор

This Post Has Been Viewed 58 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *