Редактор одеського «Таймера»: Ми не маємо права промивати мізки нашим читачам»

Події на Майдані та війна роз’єднала одеський медіаринок інтернет-видань фактично надвоє. Більшість інтернет-ЗМІ Одеси належать до двох груп. Багато хто заявив про свою проукраїнську позицію, навіть сайти, що належать колишнім регіоналам. Ці медіа перефарбувалися дуже різко, хоча іноді й публікують джинсу від «Опозиційного блоку» (мабуть, ностальгія). Такі інтернет-видання почали друкувати матеріали про фестивалі вишиванок, іронізувати над захисниками пам’ятників Леніну і, звісно, писати про воїнів АТО й волонтерів, які їм допомагають. Цікаво: якщо до Майдану проукраїнських активістів переважно називали «націоналістами», то зараз про них пишуть як про «патріотів».

Однак лишилися в Одесі й проросійські медіа, які пишуть, що проти так званих ДНР / ЛНР воюють «правительственные войска», деяких депутатів від «Свободи» називають неонацистами, а також постійно повідомляють про напади євромайданівців на «активистов Куликового поля». Серед таких видань «Таймер» — ЗМІ, ставлення до якого в читачів неоднозначне. Дехто з одеситів видаляє з друзів того, хто підписується на акаунт «Таймера» у Фейсбуку або лайкає пости його редактора Юрія Ткачова. Дехто каже, що видання, звісно, «сепарське», але нічим не гірше за деякі патріотичні сайти, які, виконуючи волю хазяїна, «мочать» його опонентів із використанням таких самих прийомів. Одного разу товариш, коментуючи моє обурення «Таймером» (там опублікували текст про звірства українських військових на звільнених територіях та використання ними касетних боєприпасів), написав: «Не будь вышиватой. Искажения есть везде. Хочешь знать про ход боевых действий — читай “Таймер”».

Якщо порівнювати висвітлення подій «Таймером» та іншими популярними інтернет-виданнями Одеси, то часом у матеріалах про одну й ту ж подію читаєш абсолютно різні речі.

Якщо «Таймер» пише про напад, то, приміром «Одесская жизнь» — про «потасовку», де винні всі учасники. Якщо «Думская» пише про Одеську 28-му механізовану бригаду, яку обстріляли «сепаратисти», то «Таймер» повідомляє про обстріли з обох сторін. Ми вирішили детальніше почитати матеріали цього сайту, обговорити деякі з них із редактором — Юрієм Ткачовим, журналістами й експертами.

«Урядові війська…»

У матеріалах про війну на сході України журналісти «Таймера» вживають вислів «правительственные войска». Дехто з читачів сприймає це як оціночне судження, а отже як порушення стандарту відокремлення фактів від коментарів. Що може означати цей вислів? Що військо відстоює інтереси уряду, а не народу? Чи щось інше? Юрій Ткачов вважає, що події на Донбасі мають ознаки громадянської війни, й посилається на досвід колег, які висвітлюють події в Сирії і вживають такий вислів. «Ще на самому початку ми мали замислитися над тим, як називати сторони конфлікту, — каже він. — Збройні сили України? Але там не тільки ЗСУ. Але й спецпідрозділи МВС, СБУ, прикордонники і хто завгодно ще. Українська армія — теж некоректно, якщо говорити в якомусь узагальненому сенсі. Донбас — це ж іще Україна вважається. Виходить, що Україна воює проти когось… А от щодо іншої сторони було дуже цікаво, як їх назвати. Ми намагалися підібрати максимально інформативне формулювання, і з іншої боку — мінімально емоційно забарвлене. Тому ми відмовилися від популярного в багатьох ЗМІ слова “ополченці”, вони в нас називались “повстанці”. Зараз чисто по факту ми пишемо про них як про “збройні сили” самопроголошеної Донецької / Луганської народної республіки».

ukraine_ready«“Таймер” де-факто працює в російському інформаційному полі, — вважає Михайло Штекель, військовий журналіст, кореспондент «Радіо Свобода» (Михайло тривалий час працював в Одесі, тож і зараз стежить за ситуацією). — Зокрема, видання ігнорує докази присутності російських військ у так званих народних республіках. Окрім того, активно використовується вислів “громадянська війна”, ігноруються висновки міжнародного співтовариства щодо конфлікту на сході України, а учасників бойових дій зі сторони проросійських банд називають не бойовиками, а повстанцями. Українська ж армія — “правительственные войска”, це робиться для того, щоби підкреслити російську парадигму про те, що проти нібито донецького народу виступає тільки офіційна влада в Києві. Говорити про об’єктивність, як мені здається, взагалі не доводиться. “Таймер” відстоює інтереси “ДНР” та “ЛНР”, ігноруючи маріонеткову сутність їхніх лідерів».

Про українських військових як про героїв кримінальної хроніки

Із усіх одеських ЗМІ «Таймер» чи не найбільше пише про злочини, ДТП чи нещасні випадки за участю військових. Для порівняння: в червні сайт надрукував тридцять таких текстів («Думская» дала дев’ять матеріалів подібного плану). Серед них повідомлення про ухиляння від мобілізації й покарання за це, про зраду українських військових і перехід на сторону так званих ДНР / ЛНР, про злочини українських військових проти цивільних (обираються саме жорстокі злочини, наприклад, зґвалтування чи розстріл), а також різноманітні нещасні випадки (наприклад, аварії чи ДТП). При цьому повідомлень про військові навчання, про відзнаки чи нагороди українських військових, про допомогу військовим зі сторони волонтерів чи звичайних мешканців набагато менше, ніж в інших. І в цьому плані «Таймер» виглядає контрастно, оскільки популярні сайти, зокрема «Думская», «048.ua», «Трасса Е95», пишуть про українських військових не тільки як про героїв кримінальної хроніки.

rsz_viysikoviЮрій Ткачов каже, що їхнє видання звертає увагу тільки на ті злочини, які здійснюються суспільно небезпечним способом: «Порушити громадський порядок суспільно небезпечним способом — це гарантія потрапляння в нашу кримінальну хроніку. Це стосується не тільки українських військових. Ми, звісно, не пишемо про кожну п’яну бійку, але якщо під час цієї п’яної бійки учасник дістає пістолет чи гранату, ми про це, швидше за все, напишемо. Тим більше, що, на жаль, останнім часом — правоохоронці говорять про це неофіційно — в Одесі точно — і, я підозрюю, в інших регіонах України — кількість злочинів, що здійснюються такими суспільно небезпечним способом зростає. Тому що дуже зросла кількість зброї. Про що можна говорити, якщо граната коштує 200 грн? Другий нюанс — це ДТП за участю військових. Тут відразу хочу обмовитися. Ми пишемо про смертельні ДТП і за участю військовослужбовців самопроголошених ДНР / ЛНР. Усі гучні аварії в Луганську й Донецьку в нас є. Тому що зараз однією з проблем є військовослужбовці, які, на жаль, водять авто, не так уважно, як би нам цього хотілося».

До цього хотілося б додати, що за червень на «Таймері» поряд із 30 (!) матеріалами про кримінал та нещасні випадки за участю українських військових ми знайшли лише один (!) матеріал про ДТП в Луганську — йшлося про БТР, який влетів у кав’ярню…

Ще одна «фішка» «Таймера» — це одне з небагатьох одеських видань, що пише не тільки про події в регіоні, а й про те, що відбувається в країні та світі. Частина кримінальних новин за участю військових публікується якраз без урахування географічної прив’язки. Ми дізнаємося і про зґвалтування в Полтаві, і про напад нацгвардійців на пересічного громадянина в Херсоні. Юрій Ткачов каже, що, добираючи новини з інших регіонів України та країн світу, орієнтується на читача: «Коли я тільки прийшов на сайт, я вирішив, що ми будемо писати про все, що має значення для мешканців Одеси та області. Те, що мешканцям Одеси та області варто знати. Те, що може на них вплинути. Події та новини в цьому смислі відбираються і за цим критерієм. Будемо зовсім чесними — і за критеріями того, що люди будуть читати і що набере перегляди».

Утім, складається враження, що збирання кримінальної хроніки з різних областей робиться з метою створення негативного образу українського солдата й армії.

«Солдати інформаційної війни?»

Окрім злочинів за участі українських військових, під час бойових дій на Донбасі «Таймер» майже щодня писав про обстріли — як територій, підконтрольних так званим ДНР / ЛНР, так і територій, підконтрольних ЗСУ. Інші популярні одеські сайти більше зосереджувалися на новинах про Одеську 28-му механізовану бригаду. Наприклад, на тому, як вона мужньо відбивала атаки під Мар’їнкою, подаючи заголовки такого плану: «Одесситы в АТО успешно отражают атаки российских террористов» або «Боевики штурмуют позиции одесской мехбригады в Марьинке: противник применил “Грады”».

Юрій Ткачов вважає, що деякі одеські журналісти не подають усієї інформації: «Коли ми писали про військові дії на Донбасі, то давали щоденні зведення обстрілів. Наприклад, стріляли в Донецьку, а ми дивимося, що було з тієї лінії фронту на околицях. Інші сайти не надто цими питаннями морочилися. На мій превеликий жаль, багато хто з журналістів сприймає себе як солдатів інформаційної війни. Я спілкувався з одним своїм колегою, який у Києві працює. Я йому кажу: “Ти ж розумієш, що ти не маєш рації”. Він мені: “Так, але ти ж розумієш, що війна і ми також маємо робити свою роботу”. Я не згоден із такою позицією. Насправді нашими клієнтами по факту є наші читачі. Ми не маємо права брехати нашим читачам. Ми не маємо права справді промивати їм мізки. Це нечесно щодо них».

Якщо не надто вчитуватися в тексти «Таймера», а просто переглянути заголовки, може скластися враження, що так і є, проте, як коментує нам ситуацію Ольга Мойсеєва, доцентка кафедри журналістики Одеського національного університету імені Іллі Мечникова, це тільки перше враження: «Їхня позиція здається поміркованою, нібито й стандарту балансу думок вони часом дотримуються: є інформація про обстріли території, що контролюється сепаратистами, але ось вам інформація про обстріли українських територій. Але насправді “Таймер” подає викривлену картину реальності! Згладжують кути, хоча насправді ці кути є. Як і російська пропаганда: “А наших військ там немає”. Це ілюзія, але ілюзія не на рівні окремих матеріалів, але на рівні редакційної політики. Вони викривлюють не інформацію, а позицію, ніби надягають фільтри на окуляри своїх читачів. Вони викривлюють картину світу. Але це ще страшніше, ніж просто викривлення інформації».

Євродепутати підтримують уряд… Ківалова?

Останнім часом на «Таймері» часто почали з’являтися новини про євродепутатів, які висловлюються, на перший погляд, дуже незвично. От, наприклад заголовок «Евродепутат: ЕС должен поддержать правительство национального доверия во главе с Бойко и Киваловым». Цікаво, що цитата про Бойка й Ківалова належить не євродепутатові, а Олексієві Цвєткову, лідерові руху «Одесса за порто-франко».

Євродепутати на сайті «Таймера» засуджують заходи СБУ, вимагають звільнити Артема Бузилу та Олену Гліщинську. Цікаво, що євродепутати, про яких пише видання, свого часу захищали й самого Ігоря Маркова. В архіві «Таймера» ми знайшли матеріал за 2013 рік із заголовком «Евродепутаты приедут в Одессу, чтобы разобраться в ситуации вокруг Маркова и АТВ».

Із Юрієм Ткачовим ми обговорили матеріал «В ПАСЕ создадут комиссию по расследованию майской бойни». В заголовку стверджується, що комісію створять, а в тексті читаємо: «Депутат Бундестага, член ПАСЄ Андрей Хутко будет настаивать на создании в Совете Европы рабочей группы, которая займется анализом событий 2 мая 2014-го года в Одессе». Редактор коментує це так: «Ключовою нашою концепцією є те, що ми не брешемо нашим читачам, але це не заважає нам над ними трохи пожартувати. Але в цілому ми читачів не обманюємо. В 99 % випадків, коли читач відкриває новину, він знаходить там те, чого очікує. Хоча, звичайно, якщо ми вважаємо якийсь матеріал вагомим, але середньостатистичний читач не розуміє, що це важливо, то в таких випадках заголовок можна підсолити. Але є, звичайно, і ще одна річ. Завжди бувають ще й лажі. Але тут суть була у тому, щоб трохи привернути увагу».

Якщо в читачів є вільний час, можна погуглити євродепутатів, яких цитує «Таймер». Принцип вибору спікерів дуже нагадує тактику Russia Today, детально розібрану Пітером Померанцевим: російська пропаганда обирає спікерів із ЄС, однак пересічному глядачеві, який не знає цих спікерів, невідомо, що це зазвичай або ультраправі, що виступатимуть проти ЄС, або ліві, які підтримують РФ. Таким чином, думка одіозних політиків подається як позиція поміркованих експертів.

Вбивця чи підозрюваний?

У заголовках деяких текстів «Таймер» використовує слово «вбивця», хоча в тексті читаємо, що йдеться про «підозрюваного», тобто рішення суду у справі ще немає. Зокрема, нас цікавили такі заголовки: «Евромайдановец-убийца все-таки предстанет перед судом» та «“Свобода” присоединится к маршу в поддержку убийц Олеся Бузины в Одессе». Юрій Ткачов пояснює це так: «Ми вживаємо слово “вбивця” у двох випадках. Перше, коли вбивцею називають водія. Його звинувачують не в убивстві, але в порушенні правил дорожнього руху. Але тут питання формально правового трактування й фактичного трактування… Щодо підозрюваного, так, звісно, коректно писати “підозрюваний”, але в ситуаціях, коли справді є вагомі докази… Приміром, той, про кого ми пишемо, був підозрюваним, але всі знали, що це він убивця. Так є в цих двох випадках».

rsz_euromaidan_killerМи попросили прокоментувати такий підхід до створення заголовків експертку Інституту демократії імені Пилипа Орлика Аллу Федорину: «Від незнання подібних помилок може припуститися студент відділення журналістики чи молодий журналіст без досвіду. Коли ж досвідчений редактор говорить про “питання формально правового трактування й фактичного трактування”, то ми маємо справу з таким поняттям, як “маніпуляція звичайна”. Що значить “фактичне трактування”, наприклад, у заголовку “»Свобода» присоединится к маршу в поддержку убийц Олеся Бузины в Одессе”? Видання перебирає на себе функції слідства, прокуратури та суду разом узятих? Хто може дати таке право журналісту? Адже всім відомо, що тривають судові засідання, мають свої аргументи адвокати, свої — звинувачення. Тим часом з’являється якась п’ята сторона і дає нам усім готовий вирок. А раптом вона помиляється? Тим часом уже створено громадську думку: підсудні — явні вбивці, “Свобода” — на боці цих убивць. Явні пропагандистські акценти. На чию користь? Наша проблема в тому, що герої таких пропагандистських публікацій чи й просто споживачі не звикли позиватися до видань із приводу їх явних порушень».

«В Україні ЗМІ неможливо чесно заробити собі на життя»

Згідно з даними Інституту демократії імені Пилипа Орлика, який моніторить одеські сайти вже більше року, «Таймер» отримує найнижчі бали за дотримання професійних стандартів, а також має один із найбільших відсотків джинси в регіоні. Хоча, звісно, є й інші одеські видання зі схожими показниками. Ми вирішили дізнатися в Юрія Ткачова, як він оцінює нинішню ситуацію в одеській інтернет-журналістиці. «Як правило, ЗМІ поділяються на дві групи, — вважає він. — Перша і найбільша — ті, що належать найбільш крупним гравцям. Але є й друга група ЗМІ, які намагаються існувати на деяких умовах самоокупності. Здавалося б, другі кращі, бо вони повинні бути найбільш незалежними. Але парадокс у тому, що на практиці все відбувається навпаки. В Україні ЗМІ неможливо чесно заробити собі на життя. Неможливо технічно. Через особливості рекламного ринку та інші особливості. Тому в тих або інших кількостях ЗМІ мають залучати джинсу… І про якісь поняття стандартів, престижу професії, корпоративну солідарність говорити не доводиться».

«Таймер» пов’язують із Ігорем Марковим, головою партії «Родина». Багато хто пояснює проросійську редакційну політику видання саме інтересами власника, який був ініціатором акцій «Я говорю по-русски», «Одесская георгиевская ленточка» та ін. Але редактор сайту каже, що йому дуже пощастило з власником: «Втручання в мою інформаційну політику я не згадаю вже дуже давно. Тобто ніяких “про це не пиши”, “це фейк, але все одно публікуй”. Зазвичай уся взаємодія, яка у нас буває, зводиться до взаємного обміну думками: “А ось дивись, яка цікава штука”. Абсолютно не маю ніяких нарікань».

* * *

Ми попросили одеських журналістів розташувати «Таймер» на умовній шкалі, де з одного боку якісна журналістика, а з іншого — пропаганда й маніпуляції. Результати неоднозначні: деякі кореспонденти вважають це видання «одним із найбільш якісних, оперативних і достовірних інтернет-ресурсів». Є й такі, хто каже: «“Таймер” — красиво упакована російська пропаганда», визнаючи при цьому, що сайт усе ж дає йкорисну «побутову інформацію».

І тут, коментуючи позицію тих, хто вважає, що «Таймер» — сайт собі як сайт, хотілося б додати ще дещо: практично завжди, коли ця думка лунає, її власник каже ще й таке: «А викривлення є в усіх». Справді, викривлення є в усіх і всі помиляються. І це останнє уточнення є більш принциповим, це відправна точка всіх подальших міркувань. Адже ключовою аудиторією російської пропаганди, за словами Пітера Померанцева, є якраз ті, хто не вірить нікому. Бо спочатку ми показуємо, що всі брешуть, а потім продовжуємо брехати, проте вірять нам, адже це саме ми перші сказали, що всі брешуть. Як зазначають у своїй статті для «Критики» Майкл Вайс та Пітер Померанцев: «Росія користується перевагами ідеї свободи слова й інформації для того, щоби спотворити їх, підмінити інформацію дезінформацією, зловживаючи ідеєю “істина завжди відносна” аж до межі цілковитого “нехтування фактами” в кремлівських медіях».

«Таймер», «Инфоцентр», «Новости Донецкой республики» та інші подібні проекти претендують на статус іншого погляду, використовуючи наші ж правила: а як же баланс думок? а як же стандарт повноти? а як же свобода слова, врешті-решт?!

Фактично ж ситуація виглядає так: в інформаційній війні на одному з найважливіших напрямків — одеському — ми пішли з лінії фронту. І доки нас атакують, займаємося своїми звичними справами: перед виборами — друкуємо джинсу «про нашего мальчика», після виборів — нападаємо на конкурентів власника та заробляємо на джинсі комерційній.

На жаль, намагання деяких одеських сайтів щось протиставити всім цим «узникам 2 мая», «мятежному Донбассу» та «правительственным войскам» виглядають рідше як партизанські вилазки, а не як повноцінний опір. І як далеко за таких умов просунеться окупант? Почекаймо…

Наталя Стеблина

вперше опубліковано на сайті Mediasapiens

This Post Has Been Viewed 17 Times