Нові гравці на ринку електронних ЗМІ: друг читача чи технологія пропаганди?

За рік, що минув з часу протестів на Майдані, ринок ЗМІ в Україні відчутно змінився. З’явилися нові видання, переформатувалися старі. Природньо, що найбільш динамічно реагували на ситуацію електронні ЗМІ. Деякі з них досягли неабиякого успіху на тлі «новинної лихоманки». Майбутніх журналістів вчать: успіх ЗМІ залежить від якості та цікавості матеріалів. Але чи все так просто? І чи була доречною поява стількох нових гравців на ринку інформації?

Кількість

Протягом року в Україні з’явилося майже два десятки нових електронних ЗМІ, які працюють на національному рівні. З початку свого існування вони більшою чи меншою мірою спеціалізувалися на кризових процесах – боротьбі майданівців, АТО, зовнішній політиці, житті відокремлених територій. Таким чином, нові ЗМІ претендують на виконання важливої соціальної функції: допомогти населенню розібратися у вирі суперечливих подій та ще більш суперечливих оцінок. На перший погляд, появі нових ЗМІ сприяло і безпрецедентне зростання читацької активності, яка іноді у 2-3 рази перевищувала звичайний рівень. Проте, незважаючи на читацький бум, лише сім нових видань виявилося більш-менш успішними. До таких ми віднесли ЗМІ, що вийшли на рівень мільйона і більше переглядів на місяць. Це, передусім, інтернет-телеканали Еспресо ТВ та Громадське ТВ, сайти Inforesist, Укроп News, Петр и Мазепа, В кулаке, Сім днів, Дивись Info.

Мільйон – це дуже хороший показник для регіонального видання, але ж на національному рівні, де активність читачів зазвичай у 6-8 раз вища, це – дрібниця. Разом узяті, сайти не дотягують навіть до рівня Цензор.Нет, не кажучи вже про Українську правду чи Обозреватель. Таким чином, їх частка у загальній аудиторії не дозволяє говорити про переділ ринку електронних ЗМІ, як би не рябів від нових брендів новинний агрегатор Укр.Нет.

Є й інші проекти, ще менш успішні (правда, деякі з них з’явилися влітку або восени). Це, наприклад, Интеллект Украины, Страна, Нова Доба, ILife News, Ukrlife.TV тощо. Вони співмірні з невеликими виданнями крупних міст – Одеси, Харкова, Дніпропетровська.

Новые сайты посещаемость

Якість

Якщо на небі загораються зорі, це, напевне, комусь потрібно. Дійсно, деякі з нових ресурсів стали прогресивним явищем у сфері медіа, зайняли особливу нішу, задовольнили специфічний читацький або глядацький інтерес.

Передусім це стосується інтернет-телебачення – дуже зручного з точки зору менеджменту та економіки студійного формату, який дозволяє тримати аудиторію у курсі всіх подій, не відволікаючись на маркетингові штучки типу ток-шоу, касових фільмів чи реклами тричі на годину. Недорогий та оперативний формат одразу ж привернув увагу глядачів, а згодом і журналістських колективів по всій країні. Можна не сумніватися, що допоки політика в Україні популярніша за футбол, у таких ЗМІ є майбутнє.

Основні гравці жанру – Еспресо та Громадське. Еспресо більш популярне і, якщо зважати на глибину переглядів – більш цікаве для пересічного читача. Видання висвітлює широке коло питань політики, суспільного життя, культури. Сайт побудований так, щоб відвідувач міг без зайвих рухів охопити якомога більше повідомлень і, зацікавившись, зробити відповідні переходи.

Для Громадського, вочевидь, трафік не є такою нагальною необхідністю. Телебачення стало площадкою для громадських активістів, бійців АТО, політиків та діячів культури, які висловлюються або дискутують на серйозні теми. Сам сайт є максимально лаконічним. Він для тих, хто хоче і буде «ритися», вишукуючи необхідну інформацію.

Серед друкованих видань слід виокремити Петр и Мазепа – ресурс ексклюзивних політичних блогів і аналітики. Використовуючи «фейсбучну» мову, далеку від лексичних обмежень, дописувачі видання викладають обрану тему ґрунтовно, виважено і аргументовано, часто посилаючись на інсайдерські дані. Це дійсно альтернативна інформація, яка може змінити ставлення читача до висвітлюваних подій. І якщо творці сайту ставлять собі за мету довіру аудиторії та просування певних ідей, їм це точно вдається.

Ще одна «фішка» Петра і Мазепи – оформлення.

На решті друкованих ресурсів зупинятися навряд чи варто. Навіть лідер рейтингу Inforesist в основному передруковує публікації інших ЗМІ, а також прес-служб. Він має сенс лише як площадка, на якій відібрано «саме ті» новини. Те ж можна сказати і про решту видань. На специфіку відбору вказує салоган на логотипі: Inforesist – сайт оперативных новостей, В кулаке – сайт патриотических новостей, 7 днів – тільки потрібна інформація, Укроп – новини українського опору. До речі, саме Укроп є найбільш оригінальним серед копіпастного загалу.

Особливу функцію виконують регіональні видання 7 днів, яке робиться у Тернополі, та Дивись Info У них до місцевих новин належить лише кожне п’яте повідомлення, тобто 12-15 штук на день. Таким чином, ці ЗМІ перетворюються на регіональне «вікно у світ», намагаючись замінити для мешканців областей столичні сайти. Такий підхід взагалі є характерним для порталів Західної України.

В цілому, складається враження, що метою створення сайтів чужих новин є множення – чийогось впливу, робочих місць, заголовків на УкрНеті. Стратегією інформаційної війни лишається кількість та повторюваність, а не якість, ґрунтовність та ексклюзивність. Для пересічного українця такий стан справ незручний, адже щоб розібратися у темі, йому потрібно провести власне розслідування, та чи приведе воно до розуміння причин і наслідків ситуації – невідомо.

Стратегія

Власне, будь які питання (окрім етичних) можна закрити, сказавши таке: «нас читають, отже, ми потрібні» або ж «ми потрібні державі, тому нас і читають».

Тим часом, за швидкою популярністю деяких ресурсів стоїть ефективна стратегія просування, в яку напевно було вкладено або ж десятки тисяч доларів, або дуже високі зв’язки. Наприклад, В кулаке досяг рівня у мільйон заходів усього за кілька місяців. При цьому 90% візитів доводиться на переходи з рефералів (сайтів з посиланнями). Судячи з усього, найбільш активним з них є УкрНет, який декларує ціну 8 коп. за перехід за посиланням. Щоправда, чим більшим є контракт, тим більше можна отримати відвідувачів за одну й ту саму ціну.

УкрНет був і лишається найшвидшим і найдешевшим шляхом до читача. Але у нього є й недоліки. Аудиторія агрегатора дуже пасивна. Заходячи на сторінку з сотнями заголовків, більшість людей навіть не запам’ятовують, на який сайт перейшли, а переходячи, поспішають назад – у такий безмежний і цікавий світ, де, як товари на поличці супермаркета, викладені усі новини дня.

Наступний графік показує залежність між глибиною переглядів сайту і часткою рефералів у його трафіку. Очевидно, що реферали – не найкраще джерело аудиторії, хоча й дуже доступне. Новые сайты качественные показатели

Саме тому деякі ЗМІ пішли іншим шляхом, більш коштовним, але таким, що дозволяє створити постійну аудиторію за рахунок прямих та пошукових заходів, а також соцмереж. Відповідні джерела трафіку дають глибину переглядів не 1,2-1,4, а, в гіршому разі – 2-2,5. Таким чином, розкрутка у соцмережах позитивно впливає на глибину переходів та кількість переглядів сайту. Особливий інтерес ЗМІ викликає Facebook, де цікаві або ж спірні новини досить швидко поширюються. Новые сайты соцсетиТим часом, розкрутка у Facebook коштує досить дорого. Створення спільноти у 50 тисяч членів вимагає в кращому разі 5-10 тисяч доларів. За місяць ці люди, а також їх друзі, зроблять, імовірно, півмільйона або мільйон заходів на ресурс. Зручність у тому, що ця аудиторія може триматися рік і два, а от платити за неї вже не потрібно. Графік внизу показує, що найбільшого успіху серед друкованих сайтів добилися ті, хто активно просувався у соцмережах, використовуючи для цього або рекламу, або платний плагін, який запускає вспливаюче віконце з вимогою «лайкни, а то не сховаюсь».

Зазначу, що розглянуті сайти не містять великої кількості реклами і не просять читачів про допомогу (у деяких взагалі проблема зі сталою аудиторією). Отже, вони не окуповуються, а фінансуються спонсорами, чиї цілі для нас неявні.

Перспектива

Схоже на те, що сильні журналістські колективи, які самі готують інформацію, і у мирний час не залишаться без роботи. Надалі будуть реформи, боротьба з корупцією, волонтерський рух, політичні інтриги, контроль над створенням боєздатної армії. Усе це дуже цікавитиме вдумливого читача.

«Копіпастери» навпаки, ризикують залишитися без роботи, адже їх читач є ситуативним, не закріплюється за певними виданнями і взагалі, шукає гострих емоцій.

Усе було б дуже просто, якби не одне «але». Якісні ЗМІ коштують значно дорожче, а ситуація на ринку електронних ЗМІ склалася така, що достукатися до свого потенційного читача стає дедалі важче.

Михайло Мейзерський

This Post Has Been Viewed 11 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *