Намалюй карту Одеси і дізнайся, хто ти: пересічний громадянин чи моторний журналіст

Перш ніж читати цей матеріал, пройдіть простий тест: на окремому аркуші намалюйте свою власну карту Одеси. Так, як ви собі її уявляєте. Позначте на карті місця, які є для вас важливими, де ви найчастіше буваєте. Не женіться за картографічною точністю, не намагайтеся відтворити масштаб. Просто малюйте.

Намалювали? А тепер, аналізуючи власні карти, ви зможете зрозуміти, ким ви є для міста: пересічним громадянином, для якого важливі тільки власна робота/дім/дозвілля, чи журналістом, який сприймає місто як певну цілісність.

Ментальна карта – методологія, яку застосував у своєму дослідженні Роберт Гутше з Міжнародного університету Флориди (США). Науковець попросив респондентів намалювати карти Айова-Сіті і помітив, що піддослідні по-різному виконують завдання, і що за допомогою цього тесту можна зрозуміти, на яку роль мешканець міста може претендувати.

У дослідженні Р. Гутше брали участь звичайні городяни, журналісти та посадові особи. З’ясувалося, що є різниця між тим, як журналісти/посадові особи та звичайні мешканці уявляють собі місто. Для перших дуже важливими були дороги та вулиці, які ведуть до сусідніх міст. Другі переважно зосереджувалися на тих шляхах, які ведуть до їхніх помешкань, або ж пов’язують їхній дім, роботу та місця відпочинку. Також, пише Р. Гуште, усі журналісти намалювали річку, яка розділяє та визначає місто, і тільки 1 із 17 звичайних мешканців включив її.

По-різному журналісти та звичайні мешканці відображали міський простір. Працівники ЗМІ надавали перевагу тим місцям, де знаходилися провідні джерела інформації для новин (урядові споруди, університети та інші місця, де перебувають лідери думок). Звичайні ж мешканці позначали інші точки на мапі – зокрема ті, де вони проводили найбільше часу (дім, робота, дозвілля).

Також тест допоміг виявити проблемні місця у сприйнятті місцевих мешканців та журналістів / посадових осіб.

Ми повторили цей тест, попросивши студентів-журналістів Одеського національного університету імені І. І. Мечникова намалювати їхні мапи міста. І ось які результати ми отримали.

Погляньмо на першу карту: тут ми бачимо чіткий поділ міста на райони, а також – дороги, що поєднують ці райони. Ще одна особливість – наявність ключових точок для міста: міської ради, облдержадміністрації, порту. Окрім цього позначений аеропорт. Тобто для автора цієї карти місто є структурованим, райони – поєднані між собою, а також показані вузли, що пов’язують місто з іншими містами (порт, аеропорт). Рекреаційні зони також показані, але автор не приділяє увагу якомусь окремому парку чи музею, але наносить на карту усі точки, які йому відомі. Тож перед нами не простий мешканець, а потенційний чи й практикуючий журналіст, що часто пересувається містом, шукаючи інформацію для своїх матеріалів. Також важливо: на карту нанесене море (автор позначає його так само, як і респонденти Гутше, що відзначали ріку).

Зовсім іншою є друга карта. Тут ми бачимо тільки окремі точки, що, ймовірно, є важливими у житті автора: бібліотека, стадіон, Привоз, вокзал, «універчик». Моря немає, доріг також. Райони міста позначені дуже приблизно, до того ж цікавим є зауваження щодо селища Котовського, яке на мапі виглядає немов біла пляма.

Ще один схожий малюнок №3. Тут хоч і позначене море, а також є прив’язка до сторін світу, все ж маємо лише декілька точок, які для автора важливі: університет, Аркадія (як же без дискотек?), дім бабусі та ін.

Малюнок №4 є доволі детальним: нанесені дороги, трамвайні шляхи, парки. Але по-перше, автор звертає увагу тільки на окремий район, по-друге, серед нанесених на карту місць магазини, фаст-фуд (макдональдс, грузинська випічка, шаурма) та інші точки, які доводять, що наш картограф дуже детально знайомий з місцевістю, ймовірно, часто проводить час у парках та біля моря, але все ж для нього це місце проживання, а не збору інформації.

На малюнках №5 та №6 є дороги, що поєднують райони, але це, швидше, говорить про те, що автори багато пересуваються містом, проте їхні маршрути мають чисто приватний характер. Приміром, на малюнку №6 позначений тільки Овідіополь, але немає інших міст, з якими межує Одеса. Також є деталізація у напрямку селища Котовського (міст, Пересип, вулиця Висоцького). Інші ж райони (окрім центру) не мають важливих для автора точок (навіть університет для цього студента не настільки важливий(!). Те саме можемо сказати про малюнок №6. Деталізований тільки район, в якому автор мешкає (аеропорт, 7 км) і центр. Інші ж місця залишилися недослідженими.

* * *

Отже, методологія, застосована Р. Гутше, працює і на одеському матеріалі. Серед наших респондентів бачимо як яскраво вираженого журналіста, для якого місто – це місце роботи, так і звичайних студентів, які люблять прогулятися в парках, біля моря чи в центрі та з’їсти шаурму чи бургер.

Звичайно, для того, аби стверджувати щось напевне, наше дослідження потрібно доповнити матеріалом, чим ми і займемося у найближчому майбутньому. Проте зараз кожен наш читач, використовуючи методологію американського вченого, зможе зрозуміти, ким він є для міста і чим місто є для нього.

Наталя Стеблина

This Post Has Been Viewed 251 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *