Місцева преса — «найбільша загроза для демократії»?

internet-zhurnalistuka-ukrainy

Мабуть, мало залишилося у світі людей, які вірять у те, що газети переживуть цифрову революцію. Як би там не було, але друковані ЗМІ сьогодні переживають серйозну трансформацію. При цьому преса, в тому числі й місцева, займає свою нішу у складному механізмі ЗМІ. Відповідно, зникнення чи зміна одного коліщатка, може призвести до виходу з ладу усієї системи. Тож мусимо поміркувати, яку саме роль локальні газети відіграють у нашому соціумі.

g

Расмус К. Нільсен, міркуючи про призначення місцевої преси, цитує Дж. Монбіота, який назвав її «найбільшою загрозою для британської демократії, бо вона підтримує найсильніших, викривлює демократичний вибір, захищає бізнес, поліцію та місцеві еліти від тих, хто намагається кинути їм виклик»1. Коментуючи цю цитату, вчений зазначає, що «місцева журналістика не завжди виконує свою роль гарно, але роль, яку вона відіграє, важлива»1.

В теорії ЗМІ мають бути «полем для діалогу» 2, надавати слово усім, кому є що сказати. Однак на практиці ми бачимо зовсім інше. Як зазначають фахівці дослідницького центру Goldsmiths Leverhulme: «локальні газети можуть і мають бути голосом людей, яких більше ніхто не чує… тим часом, як багато спільнот почуваються безправними, непочутими та незначними» 3. Тобто саме на місцевому рівні ЗМІ можуть визначити потреби суспільства, врівноважити заяви влади про те, що усі проблеми успішно вирішено, або ж співвіднести уявне з дійним (до речі, слово «кореспондент» походить від англійської «to correspond» — одне зі значень цього дієслова «приводити до відповідності»).

До того ж, саме те, чи чує суспільство (із посередництвом журналістів) окремих активістів чи суспільні групи на локальному рівні, визначає демократію. Адже для демократії важлива включеність кожного, взаємодія центру з периферією, саме тому Роберт Пак і каже, що «місцеві новини — матеріал, з якого зроблена демократія»4.  Відповідно, місцева преса – важливий елемент у системі ЗМІ, а також у соціальній системі в цілому.

d0b3d0b0d0b7d0b5d182d18b

За радянських часів місцеву пресу звикли сприймати як щось другорядне. Адже усі інструкції спускалися згори. Демократичне суспільство передбачає кардинально іншу побудову: вплив на владу має здійснюватися з місця, відповідно місцева преса має забезпечувати громадян усією необхідною інформацією для здійснення цього впливу.

Перерахуємо функції, які має виконувати у суспільстві місцева преса.

  1. Рівномірне представлення усіх суспільних груп

Забезпечувати баланс між різними суспільними групами, в тому числі представляти інтереси меншості має місцева преса. К. Г. Флах розглядає демократію не як владу більшості, а як постійну взаємодію суспільних груп та індивідів 5. Суспільні групи за Флахом є фактором влади, які «постійно намагаються маніпулювати «сувереном» демократії – народом» 5. Долучати ці суспільні групи до дискусії, слідкувати за її ходом, повідомляти про її перебіг – ось завдання для місцевої преси. До того ж, як уже було зазначено, важливо, щоб преса представляла інтереси меншості. Адже не усі суспільні групи можуть самі звернутися до журналістів, організувати прес-конференцію чи написати прес-реліз. Але вони також мають бути представлені у діалозі, якщо їхня позиція має суспільну вагу. Прикладом тут можуть стати переселенці, які на місцевому рівні можуть не мати своїх організацій чи активістів, готових спілкуватися із ЗМІ. Однак суспільство має чути їхню позицію, адже вони є такими ж мешканцями міста, як і інші – як то кажуть, «корінні» жителі. Включити їх у діалог мають журналісти.

discrimi.net
фото: discrimi.net

«Локальна преса може бути і має бути голосом людей, яких більше ніхто не чує, — зазначають фахівці дослідницького центру Goldsmiths Leverhulme. – Хороший новинний медіа – той, що дає промовляти тим, кого не чують»3. Тим часом, виходячи зі звіту «Майбутнє громадянського суспільства у Великобританії» фіксується «зростаюча ізоляція найбідніших… більша фрагментація на соціо-економічній основі». Відповідно «необхідні організації, які б підтримували та уповноважували найбільш маргіналізованих і запобігали нерівності»6.

  1. Забезпечення суспільної згоди

Для чого ЗМІ долучають усі важливі суспільні групи до діалогу? Відповідь на це питання – задля забезпечення консенсусу, згоди. Суспільні групи мають не тільки висловитися, вони мають дійти спільного бачення у суперечливих питаннях. Здавалося б, виконати першу функцію – участі у суспільному діалозі – можуть і соціальні медіа. Майкл Бініон в інтерв’ю журналу «Тиждень»  зазначив: «Соціальні медіа придатні для організації миттєвої комунікації великої кількості людей, яких щось об’єднує. Але вони не спроможні зарадити у вирішенні політичних проблем. Facebook не пояснить, як допомогти бідним людям чи гарантувати економічне зростання. Такі медіа можуть порушити питання, але не забезпечать консенсусу, який потрібен для їх вирішення» 7.

Задля суспільної згоди, компромісу потрібне не лише представлення різних точок зору на проблему, а також і проведення компетентного обговорення порушених проблем. Саме друковані медіа, які надають перевагу аналітичним жанрам, до того ж, передбачають раціональне сприйняття (на відміну від телебачення, основною якого є емоції) мають працювати над забезпеченням консенсусу.

При цьому важливий етичний вимір. Як зазначає А. Рубашкін, результатом роботи журналістів має стати формування морального клімату суспільства, який зробить непотрібними такі речі, як наприклад, таблички «по газонах не ходити»8. Так само і Дж. Іггерс вважає, що «новинні медіа відіграють динамічну роль у формуванні моральності суспільства, якому вони слугують. Етичний дискурс базується на значенні «ми»: те, що ви і я є частиною якоїсь більшої спільноти і що наслідки того, що ми є частиною «ми» мають враховуватися. Це відчуття себе частиною «ми» і наше розуміння цієї сфери приналежності виникає із сукупності спільнот та спілкування або дискурсів, в яких ми беремо участь. Новинні медіа – не єдине джерело циркулювання цих дискурсів, але є одним із найважливіших»9.

3) watchdogging

Місцева преса має здійснювати нагляд за владою, контролювати її. Як проводяться реформи на місцях? Як витрачаються гроші? Чи виконують політики свої обіцянки? Чи є чесними тендери? Чи всі важливі позиції почуті та враховані? На ці та інші питання мають шукати відповіді місцеві журналісти. Тим більше, це важливо у сьогоднішніх українських реаліях, коли відбувається децентралізація – і місцева влада отримує більше повноважень. Більше повноважень у влади – більший ступінь контролю громадськістю і пресою. Саме такою має бути формула.

166786Watchdog2Якщо говорити про watchdogging – про виконання ЗМІ функції сторожового пса, мусимо зазначити, що місцевим медіа, які можуть мати обмежене фінансування і малий штат, це робити не так уже й просто. Адже watchdogging передбачає журналістські розслідування, серйозні аналітичні матеріали. При цьому, деякі українські місцеві видання можуть мати у штаті чотирьох осіб (як наприклад газета «Дніпрова зірка»)10, при цьому один журналіст займається ще й пошуком реклами. Тому дехто і йде легшим шляхом – просто передруковуючи прес-релізи, які видає влада.

До того ж, місцевій пресі часом нелегко відстояти свою незалежність, тиск на місцевому рівні – може бути дуже сильним і здійснюватися чи то напряму (місцева влада – редактор) чи через знайомих / друзів / родичів. Сергій Томіленко, перший секретар Спілки журналістів України розповідає про випадок: високопосадовець однієї з українських райдержадміністрацій щодня за борщем виправляє макет майбутнього випуску місцевої газети. Допомагає йому дружина – вчителька за фахом. Проте виправляють вони не граматичні помилки, а критику на адресу місцевої влади11. Звичайно, така модель взаємовідносин між журналістикою та владою дісталася нам у спадок з радянських часів. Однак, як зазначають зарубіжні дослідники, зокрема британські, взаємовідносини між місцевою владою та пресою є далекими від ідеалу й у них. Расмус Нільсен з цього приводу зауважує, що пресу називають не сторожовим псом (watchdog), а песиком (lapdog), натякаючи на те, що місцева преса некритично висвітлює діяльність місцевих еліт1. Тим часом, як відзначають у BBC Trust (керівний орган BBC), сьогодні спостерігаємо «нестачу підзвітності місцевої влади»3. Відповідно – демократія знаходиться під загрозою, дієвий вихід із ситуації — watchdogging.

  1. Формування активної місцевої спільноти

Ми живемо у мережевому суспільстві і Ян ван Дейк зазначає, що базовою одиницею такого суспільства на є людина (західна традиція) чи група (східна традиція), поєднана мережами12. Тож і сьогодні ступінь включеності індивіда/групи зумовлює його / її позицію у суспільстві та й у всьому світі. При цьому, об’єднання окремих індивідів та груп у спільноту критично важливо і для демократії. Як встановили у своєму дослідженні Дж. М. Мклеод та його колеги: «інтеграція спільноти може розумітися як важлива обставина або ж як важлива передумова для участі у місцевій політиці. Нестача соціальних мереж та зв’язків у спільноти робить таку участь небажаною та складною»13 . До того ж, за спостереженнями фахівців дослідницького центру Goldsmiths Leverhulme, спільнота, в якої немає власної газети, «почуває себе вразливою, безсилою, ізольованою, їх не чує місцева влада» 3.

Місцева преса, формуючи порядок денний, забезпечує те, що В. Ліппман назвав «відчуттям спільності через поширюваний спільний досвід»14. При цьому місцеві новини стають тим матеріалом, на основі якого будується спільнота: адже вона має спільні теми для обговорення, а отже – мусить докласти спільних зусиль для вирішення певних проблем. Взагалі, на думку дослідників, політичний активізм починається саме на локальному рівні13. А зв’язки усередині спільноти дослідники пов’язують із використанням медіа16. У людини тим більше зв’язків, чим більше вона звертається до ЗМІ. Тож отримуємо таку схему: медіа об’єднують громадян, повідомляючи їм про важливі місцеві новини, а громадяни – долучаються до вирішення місцевих проблем. Чим активніші ЗМІ, тим активніші громадяни. А це – у свою чергу – визначає якість демократії. Адже без громадян, що беруть участь у політичному процесі, демократія перетворюється на олігархію, а, можливо, й на автократію.

  1. Формування відчуття причетності

Фахівці дослідницького центру Goldsmiths Leverhulme, вивчаючи думку читачів місцевої преси, дійшли висновків, що «локальні новини збагачують життя інтерв’юйованих, надаючи інформацію про місцеву сферу і про те, що відбувається в ній, але те що також надзвичайно важливо – це поширення засобів ідентифікації з іншими у місцевості… полегшення формування відчуття причетності серед новоприбулих» 3. Сьогодні в Україні це дуже важливо, зважаючи, зокрема, й на переселенців, які не повинні почуватися відкинутими геть. До того ж, для нашої пострадянської країни принциповим є відновлення викривленої пропагандою системи цінностей, перш за все на місцевому рівні, щоб уникнути маніпуляцій на кшталт «Одесса — русский город».

Расмус К. Нільсен зазначає, що місцева преса формує «відчуття місця», в результаті чого територія і люди, які її населяють, стають значимими для конкретного індивіда1. Можна продовжити цю думку: сприйняття людиною певної території як своєї впливає на поведінку цієї людини. Ця поведінка починається з банального – на своїй території навряд чи смітитимуть чи псуватимуть майно, – а закінчується бажанням зробити цю територію кращою, залучити інших до співпраці, за потреби – захистити її від окупації чи, приміром, анексії.

Також місцева преса дозволяє членам місцевих спільнот почуватися значимими3. Ми вже зазначали раніше, що місцева преса дає слово тим, кого ніхто більше не чує. Саме це і сприяє тому, що люди відчувають свою причетність до вирішення важливих місцевих питань, розуміють, що їхня думка, їхній досвід важливі. Як відзначають фахівці дослідницького центру Goldsmiths Leverhulme, місцева преса може ставати «архівом особистих історій – сучасним показником того, що життя місцевих жителів та життя їхніх родин мають значення і були записані на папері» 3.

  1. «Простір для позитивних новин»

Наші медіа постійно критикують за негатив. На жаль, аби залучити читачів, редактори найчастіше використовують кримінал, а не цікаві й важливі історії. Позитивні історії для місцевої преси також важливі. До того ж, як показують наші дослідження17, серед новин про регіони, які повідомляють центральні мережеві ЗМІ, великий відсоток негативу. Тож у читачів може скластися враження, що на місцях нічого хорошого не відбувається. Фахівці дослідницького центру Goldsmiths Leverhulme вважають, що «простором для позитивних новин» якраз і можуть стати місцеві медіа3.

  1. Подавати новини доступно

Говорити до читача його рідною мовою – ще одне завдання місцевих ЗМІ. Роз’яснити новини зрозуміло, пов’язати події, що відбуваються у столиці, у світі, із місцевим контекстом.

До того ж, для місцевої преси важливо налагоджувати комунікацію не тільки всередині місцевої спільноти, але й бути пов’язаною із сусідніми громадами. Фактично місцева преса плете мереживо зв’язків між членами власної спільноти та різноманітними суспільними групами (владою, бізнесом, силовими структурами, активістами та ін.) для того, аби вплести їх у ширший контекст, включити місцеві інтереси в інтереси країни та світу.

* * *

Ще з радянських часів місцева преса вважалася чимось вторинним. Фактично завданням місцевої преси було передруковувати «ЦУ» центральної преси. Щодо права громадян на інформацію взагалі відбувалася цікава підміна понять. Ось що про це пише О. Феррандо: «В радянські часи право на інформацію стосувалося не контенту, а мови, якою людина отримувала інформацію. Таким чином це сприймалося як право кожного громадянина отримувати інформацію його рідною мовою»18.

Ставлення до місцевої преси як до чогось несерйозного або ж як до преси «для пенсіонерів» лишилося нам у спадок. Нині мало хто сприймає локальну журналістику всерйоз. Хіба що місцева влада, яка намагається жорстко контролювати її контент.

Тим часом бачимо, що місцева преса відіграє критично важливу роль у демократичних процесах. Слабка місцева преса означає слабку демократію.

Література:

  1. Local Journalism. The Decline of Newspapers and the rise of Digital media. — London, New York: I.B.Tauris & Co. Ltd, 2015. – 187 р.
  2. Прохоров Е. Журналистика в режиме диалога // Вестник МГУ, серия «Журналистика». — 1995. – Вып. 1. – С. 3-14.
  3. Fenton N., Metykova M., Scholsberg J., and Freedman D. Meeting the News needs of Local communities. – London: Media Trust, 2010.
  4. Park R. E. The Natural History of the Newspaper // American Journal of Sociology: The University of Chicago Press. – 1923. – Р. 273-289.
  5. Г., Флах К. Влада і злиденність преси. – Київ: Академія української преси,
    Центр вільної преси, 2015.
  6. «Futures for Civil Society.» London, 2007.
  7. Бініон Майкл. «На Facebook Під Ніком Революція Іде.» // Тиждень. – 2011. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tyzhden.ua/Society/18917
  8. Рубашкин А. Прямая речь. О советской писательской публицистике. — 2-е изд. доп. — Ленинград: Советский писатель, 1987. — 397 с.
  9. Iggers J. Good News, Bad News. Journalism. Ethics and the Public Interest. — Boulder, Colo.: Westview Press, 1999. – 179 р.
  10. Карлова Л. Головний Редактор «Дніпрової Зірки»: «Даремно Районні Газети Називають Пенсіонерськими» // Mediasapiens (2015). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/print/1411980811/golovniy_redaktor_dniprovoi_zirki_daremno_rayonni_gazeti_nazivayut_pensionerskimi/.
  11. Місцева влада та ЗМІ: чи здатні вони жити окремо? // HappyMisto (2015). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.happymisto.od.ua/journalism/%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%B0-%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0-%D1%82%D0%B0-%D0%B7%D0%BC%D1%96-%D1%87%D0%B8-%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%96-%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8-%D0%B6%D0%B8%D1%82.
  12. Dejk. J. A.G.M.The Network Society. Social Aspects of New Media. – Second edition. – London, Thousand Oaks, New Delhi, 2006. – 290 p.
  13. MCLEOD JACK M., SCHEUFELE DIETRAM A., MOY PATRICIA, Community, Communication, and Participation: The Role of Mass Media and InterpersonalDiscussion in Local Political Participation // Political Communication. – 1999. – vol. 16. – Р. 315–336.
  14. Ліппман У. Общественное мнение. М.: Институт Фонда «Общественное мнение», 2004. – 384 с.
  15. Kurpius D. Public Journalism And commercial Local Television News: in Search of a Model // Journalism & Mass Communication Quaterly: AEJMC. – 2000. – Р. 340-54.
  16. Viswanath K., Kosicki G. M., Fredin E. S. and Park E. Y. Local community ties, community-boundedness, and local public affairs knowledge gaps // Communication Research. – 2000. – vol. 27. – Р. 27-50.
  17. Стеблина Н. Принципи добору новин мережевими виданнями: як інтернет-журналісти центральних ЗМІ подають інформацію про події у регіонах України // Соціальні комунікації: теорія і практика. — С. 105-110.
  18. Olivier F., Graham N. A., Ethnic Minorities and the Media in Central Asia // After the Czars and Commissars: Journalism in Authoritarian Post-Soviet Central Asia. — Freedman Eric, Shafer R. (eds.). – 2011. – P. 161–184.

This Post Has Been Viewed 333 Times