У майбутньому журналісти перетворяться на мережевих бібліотекарів – дослідження

Кількість ексклюзивних повідомлень на новинних сайтах стрімко падає. Інтернет-видання стають майданчиком для передруків, публікуючи переважно новини з інших ЗМІ, із соціальних мереж та прес-служб. Як показують дослідження американських фахівців, у майбутньому ця тенденція буде тільки підсилюватися – і в результаті лідерам думок в інтернеті більше знадобляться навички спеціалістів-бібліотекарів, ніж журналістів. Такі висновки робить професор Аксель Брунс з Квінслендського університету технологій в Австралії.

420

фото: Леонід Варламов

«В мережі мало хто бере на себе обов’язок передавати інформацію об’єктивно та безсторонньо… швидше в інтернеті більш важливим є пошук надійної інформації за темою. Оскільки джерел потенційних новин дуже багато, така інформаційна оцінка стає критичним завданням», – вважає вчений. На думку професора Брунса, основне завдання лідера думок у мережі – спрямувати читача до інформації з перших рук. «В інтернеті роль лідерів думок стає все менш подібною на роботу традиційних журналістів і більше – на спеціалістів-бібліотекарів, які роблять усе для того, щоб інформація була доступною, працюють гідами, спрямовуючи увагу тих, хто шукає інформацію, на джерела, варті довіри», — пише автор.

«Журналіст виступає для суспільства гейткіпером – своєрідним воротарем, який визначає, яку інформацію надавати аудиторії, а яку – ні» – саме так викладачі зазвичай описують студентам факультетів журналістики роль працівників медіа. Але насправді модель гейткіпера застаріла. Особливо, якщо говорити про інтернет. Джеррі Ленсон вважає, що сьогодні компанії, які хочуть лишитися гейткіперами, в кінцевому результаті програють. Читач мережевих ЗМІ хоче сам дошукуватися правди, на відміну від телеглядача, який чекає, що йому подадуть та відповідним чином сервірують інформацію.

Звернімо увагу на те, яким чином на жанровому рівні відбувалася ця трансформація – від журналіста, що контролює інформацію, до мережевого бібліотекаря, який просто дає лінк на джерело. У радянські часи найпопулярнішим жанром був нарис: інформація подавалася крізь призму авторського бачення. При цьому автор міг повністю переписати слова героя – аж до такої міри, що герой просто не впізнавав їх. Після розвалу Союзу нарис забули, писали навіть, що цей жанр дискредитував себе. На зміну йому прийшло інтерв’ю. Тут уже ступінь контролю журналіста над інформацією суттєво зменшується, проте все одно журналіст у дечому зберігає його. І от що маємо сьогодні: знайди важливу для мене інформацію – і дай лінк. Схожу тенденцію спостерігаємо зараз і на «Громадському ТБ». В їхніх сюжетах тільки інтершум і синхрони. І ніякого журналіста-посередника.

Аксель Брунс пропонує назвати нового журналіста – gatewatcher. Тобто сучасний працівник медіа вже не «затримує» нікого біля уявних воріт. Він просто спостерігає – і подає сигнал своєму читачу. З точки зору дослідника, журналісти у зв’язку із цим мають готуватися до нових викликів, зокрема:

  • історії мають бути більш інформативні, оскільки читачі матимуть доступ до джерела;
  • новини публікуються одночасно із тим, як де-небудь в мережі знайдено джерело інформації;
  • процес збирання новин стає більш прозорим, читачі можуть перевірити джерела;
  • упередження журналіста ще досі може впливати на текст, але з того часу, коли читачі можуть познайомитися із ексклюзивними джерелами, цей вплив знижується;
  • гейтвотчери вже не потребують навичок журналістів, натомість їм більше знадобляться навички дослідників мережі.

Тим часом, на думку автора, подібні зміни в журналістиці вимагають більшої роботи від читачів, які «беруть на себе деякі повноваження традиційного гейткіпера». Отримавши повідомлення від журналіста, аудиторія сама має відбирати з-поміж них важливі, оцінювати й аналізувати їх.

This Post Has Been Viewed 25 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *