Костусєв та Труханов на одеському медіаринку: хто крутіший?

Коли Труханов став мером міста, уважні читачі помітили, що наші журналісти пишуть про нього не так часто і не так експресивно, як про його попередника. Особливо виразним це було на тлі його попередника, адже фігура Костусєва викликала набагато більше емоцій, а отже, й резонанс був ширший.

Ми вирішили проаналізувати проблему висвітлення діяльності мерів у місцевих інтернет-виданнях, аби зрозуміти, на що орієнтуються журналісти, обираючи манеру подачі інформації про активність того або іншого високопосадовця. В результаті очільників одеської міської та обласної влади можемо поділити на дві категорії: є такі, про яких пишуть, орієнтуючись переважно на прес-релізи. А є такі особи щодо яких журналісти згодні проводити власний пошук інформації. Зрозуміло, що для мера чи губернатора більш зручним є перший варіант. А от читачам навпаки краще підходить другий. Проте вибір другого варіанту аж ніяк не свідчить про те, що журналісти врешті вирішили контролювати владу та відстоювати інтереси аудиторії.  На жаль, манера, в якій подаються результати журналістського пошуку, найчастіше свідчить про замовний характер як самого пошуку, так і матеріалу.

Для того, щоб зрозуміти, від чого залежить манера висвітлення діяльності високопосадовця, ми проаналізували матеріали таких популярних інтернет-видань, як: «Думская», «Репортер» та «048.ua» за осінь 2014 (Труханов) та осінь 2012 (Костусєв). Осінь 2013 року ми не брали зі зрозумілих причин, оскільки саме на цей час припала відставка Костусєва.

Ми аналізували заголовки новин, в яких називали одеських мерів. Саме заголовки потрібні були для того, щоб зрозуміти, який саме напрямок діяльності мера журналісти вважають провідним, адже саме у заголовок журналісти виносять найважливіший з їхньої точки зору факт. Для читачів же заголовок стає тією рамкою (фреймом), що дозволяє відділити важливі факти від неважливих — далі у тексті.

Тепер перейдемо до аналізу отриманих результатів. Спостереження щодо висвітлення діяльності мерів підтвердилися: про Костусєва одеські журналісти писали в 1,5-2 рази частіше, ніж про Труханова. Виняток – видання «048.ua», воно дало на чотири новини більше про Костусєва, ніж про Труханова.

Костусєв і Труханов: кого журналісти згадували найчастіше

Про що можуть свідчити такі цифри? Невже перший працював удвічі краще за другого?

Трохи інформації зі сфери журналістикознавства: є теорія порядку денного медіа, згідно з якою ЗМІ, звертаючи нашу увагу на ті або інші події, підштовхують нас до того, щоб ми вважали саме ці події важливими. Класичний приклад з життя – істерика навколо свинячого грипу. Нам так часто про це говорили, що ми повірили, що це справді є. Ця ж модель успішно використовується і зараз у повідомленнях про війну, політику… практично в усіх повідомленнях українських ЗМІ.

Проте, як зазначають американські дослідники Крейг Е. Керролл та Максвелл МакКумбс ( C. E. Carroll,M. McCombs), самих лише згадувань недостатньо. Важливі також характеристики, які лунають у новинах. Вони також впливають на те, що ми думаємо про героя новин.

Як характеризували в новинах Костусєва та Труханова? Здавалося б, відповідальні місцеві журналісти мали б бути у «конструктивній опозиції» як до першого, так і до другого. Проте все не так просто. Ставлення журналістів до цих двох мерів дуже чітко зчитується: одного засуджують, щодо іншого дотримуються нейтралітету.

Перше, що впадає в око, коли читаєш заголовки новин про мерів, це їхня тональність: Костусєв отримував набагато більше іронічних (а інколи й саркастичних) коментарів, ніж Труханов. Ось приклади: «…Костусев устроил истерику», «Чиновничье бешенство: Незапланированные вопросы одесситов Януковичу покрыли пятнами Костусева и Матвийчука», «…Над любимицей Костусева (пам’ятник Катерині ІІ) наругались вандалы», «Костусев уже пакует чемоданы…», «Костусев ведет себя очень странно…». Усе це – приклади порушення стандарту відокремлення фактів від коментарів, інтернет-журналісти часом трохи відступають від цього принципу саме у заголовках, адже їм потрібно якось привертати увагу читача. Проте, якщо ми порівняємо тональність цих заголовків із заголовками до новин про Труханова, ми зрозуміємо, що справа не лише в тому, щоб привабити читача. Ось приклади типових заголовків про нинішнього мера: «Труханов поручил обнародовать список людей, которым позволено ездить на машинах по Трассе Здоровья» (заголовок «Думской», редактор якої відкрито і жорстко виступав проти реконструкції Траси), «Мэр Одессы прокомментировал переход Аркадии в частные руки» (знову ж таки, дуже резонансна справа для Одеси, проте заголовок написано із дотриманням усіх стандартів). Таким чином, у другому випадку, незважаючи на доволі негативне ставлення до діяльності мера як зі сторони журналістів видання, так і громади, журналісти лишаються нейтральними.

Друге, на що потрібно звернути увагу, це тематика заголовків. Які сфери діяльності мерів висвітлюються найчастіше? Це можуть бути кадрові призначення, благоустрій міста або ж навпаки шкідлива для міста діяльність. Мери також вирішують суперечки, отримують нагороди та… критику. При цьому про якісь аспекти роботи одного мера згадують частіше, а про якісь взагалі мовчать.

Тепер детальніше. Яким є образ Костусєва як мера?

Характеристика діяльності Костусєва у новинах одеських сайтів

Найбільше видання давали новини, в яких політики, громадські діячі та інші відомі люди давали оцінку діяльності мера. Причому ця оцінка не була позитивною: «Гурвиц уличил Костусева во лжи», «Известный режиссер обозвал Костусева «Петрушкой…» Це повідомлення, в яких новиною виступає позиція. Як зазначає російська дослідниця Ольга Лащук: журналісти дають такі новини у тому випадку, якщо поділяють саму позицію. Відповідно переважання на стрічці новин, написаних на основі заяви лідерів думок, видає точку зору самої редакції. За стандартами подібні повідомлення потрібно врівноважувати. Якщо, приміром, журналісти згадали, що хтось когось викрив (Гурвіц – Костусєва), то викритий має право відповісти на критику. Але на стрічках новин таких відповідей від Костусєва не маємо. Відповідно читач думає, що Костусєв і справді винен у всьому тому, що йому закидають.
Окремо потрібно зазначити про те, що журналісти часто згадували про можливість звільнення Костусєва: «Янукович пообещал не «увольнять» Костусева до выборов», «Костусеву грозят отставкой за бездеятельность», «Анатолий Гриценко о шатающемся кресле Костусева…». Не дарма Джеймс Лалл говорив, що чинниками формування громадської думки є спрямування та повторення: таким чином журналісти постійно наголошували, що Костусєвим багато хто незадоволений, а потім давали одну й ту ж новину про його можливу відставку, приписуючи такий прогноз тому або іншому лідерові думок… Цікаво, що врешті решт Костусєв таки пішов у відставку.

На другому місці серед повідомлень про Костусєва – курйози: новини, в яких журналісти іронізують над мером. Причому факти, що могли б характеризувати Костусєва позитивно, також подавалися як курйози: «Мэр Одессы нашел подработку: Костусев собирается читать лекции студентам», «Спасибо, Костусев Алеша!» Народный мэр Одессы открыл обновленный сквер Космонавтов», «Открытие Александровской колонны Одессы: Символ царя, избитый ребенок и Костусев в орденах». Таким чином, якщо журналісти сприймають героя новин несерйозно, то навіть позитивний його вчинок подаватиметься у негативному або ж іронічному контексті.

На третьому та четвертому місці кадрові призначення та вирішення суперечок. Щодо кадрів, то найчастіше журналісти давали новини про звільнення. Фактично, позитиву до образу мера це не додає. І єдиний гарний штрих до портрету Костусєва – це його здатність виступати посередником у вирішенні складних ситуацій. Проте саме ця риса й губиться поміж негативних оцінок й повідомлень про курйози.
Зовсім іншу картину ми маємо, коли йдеться про Труханова. Звернімо увагу на характеристики, які найчастіше згадують у заголовках журналісти.

Характетистика Труханова в новинах на одеських сайтах

Хто такий Труханов? Людина, що займається благоустроєм та вирішенням конфліктних ситуацій. При цьому, як ми вже зазначали, навіть незважаючи на болючі для одеситів теми: реконструкцію Аркадії та Траси Здоров’я, нинішній мер отримав, як то кажуть «гарну пресу». «Одесский облсовет поддержал запрос Труханову по поводу Трассы Здоровья» або ж «С Трассы Здоровья одесситы направились к Труханову». Як у першій, так і у другій новині йдеться про факти – не надто приємні для мера. Проте журналісти не захотіли «додати перчику», як це було з Костусєвим. Тепер давайте просто уявимо, якими б були заголовки, якщо б на місці Труханова був Костусєв…

* * *
Можна по-різному ставитися до постатей одеських мерів, проте, незалежно від нашої позиції з цього приводу, мусимо зазначити: щодо Костусєва журналісти порушували стандарти набагато частіше. Таким чином, одесити сприймали цього мера несерйозно, а також мали усі підстави думати про те, що його діяльність викликає виключно критику. Так, ми мали за що критикувати Костусєва. Однак критика у журналістиці має оприлюднюватися за правилами. Адже ЗМІ мають хоча б чимось відрізнятися від паркану, на якому можна писати все, що заманеться.

Зокрема журналісти не мають висловлювати своїх коментарів у новинах. Це призводить до того, що аудиторія не буде здатною сприймати факти у повному обсязі. Чи зможе читач адекватно реагувати на новину, якщо уже в заголовку згадали про сказ чиновника?

Єдиний, хто має право на коментар у новині, це герой новини. Проте якщо журналісти беруть чийсь коментар, то автоматично починає діяти стандарт балансу думок, згідно з яким потрібно у тому ж обсязі і бажано у тому ж матеріалі дати відповідь опонента (плюс – коментар нейтральної сторони). Зрозуміло, що в новинах можна відійти від цього стандарту – і не давати усі позиції в одному тексті. Проте опублікувати відповідь на критику пізніше треба.

Уявіть собі, що вас безпідставно у чомусь звинуватили. Причому зробили це публічно. Але відповісти не дали. Справедливо? Тоді чому журналісти одним дають змогу відповідати на критику, а іншим – ні?
Фактично за кожною новиною одеського інтернет-видання (це ж стосується і текстів інших ЗМІ) бачимо руку хазяїна. Новина таким чином стає не продуктом, що має допомогти читачам розібратися у тому, що відбувається у світі. Новина – це інструмент впливу, маніпуляції, дезінформації.

Дивно, що одеські журналісти відверто «мочили» місцеву та обласну владу, коли пости обіймали представники ПР. При цьому працівники медіа критично сприймали прес-релізи, а також намагалися самостійно шукати інформаційні приводи, джерела інформації. Тепер ми маємо іншу картину: сьогодні журналісти дізнаються про те, що робить влада, із прес-релізів, які вона надає. Невже влада стала кращою? Невже не потрібно більше її контролювати? Невже у нинішньої влади немає опозиції?
До місцевих ЗМІ прийнято ставитися зверхньо: мовляв, що вони такого важливого скажуть, краще подивимося центральні канали. Однак мусимо заперечити подібний підхід. Саме місцеві ЗМІ стають джерелами новин для центральних медіа. Наприклад, деякі столичні видання (і навіть російський «Дождь») подавали інформацію про нещодавній землетрус із посиланням на ту ж «Думскую». Саме місцеві ЗМІ формують позиції регіональних лідерів думок, які потім формують позиції звичайних людей.
Місцеві ЗМІ відіграють важливу роль у формуванні громадської думки. Якщо ми їх не помічаємо, то це означає, що ми непомітно для себе піддаємося їхньому впливу. Раптово починаємо когось засуджувати, а когось виправдовувати. Чому? А почитайте заголовки з розділу «одеські новини» в укр.неті. І матимете відповідь.

Якщо місцева преса стає надто лояльною до місцевої влади, аудиторія має сприймати це як загрозу. Не свободі слова журналістів. А свободі власного вибору.

Наталія Стеблина

This Post Has Been Viewed 15 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *