Герої чи зраджені, або Як одеські журналісти пишуть про українських військових

Незважаючи на те, що на Сході України встановився відносний спокій, воєнна тематика на одеських сайтах лишається однією з провідних. Як одесити пишуть про війну і про долю бійців АТО? Як одеські журналісти сприймають українських бійців: як героїв, як солдатів, яких обманула держава, чи, можливо, навіть як… загрозу для нашого суспільства?

Ми вирішили розібратися у цьому питанні та провели власне дослідження чотирьох найбільш популярних одеських сайтів за два місяці: червень та вересень. Саме цей період було обрано через те, щоб мати можливість порівняти висвітлення воєнної тематики регіональними ЗМІ в часи запеклих боїв (червень) та відносного спокою (вересень).

Як часто одесити пишуть про війну та військових?

Зрозуміло, що кількість згадувань про війну залежить від інтенсивності подій у зоні АТО. Але це правило не працює для всіх одеських сайтів. Поглянемо на цифри (дані у відсотках).

кількість новин про військових та АТО

Як бачимо, на більшості сайтів кількість згадувань про військових у вересні порівняно із червнем упала вдвічі. Виняток з правила – «Думская». Це видання приділяло значну увагу цій темі із початку анексії Криму та російської агресії на Сході нашої країни.

В принципі, ЗМІ мають приділяти увагу військовим не тільки під час бойових дій. Адже до їхніх завдань не має входити лише повідомлення про бої. Є ще дуже багато інших тем, як-от реабілітація поранених, соціальний захист військових, модернізація та ін. Однак, інформаційні одеські сайти все ж у своїй більшості залежні від гарячих подій, тому ми й бачимо таку картину.

Як говорить Вероніка Владимирова, психолог відділу «Волонтерської психологічної служби Одеси» по роботі з бійцями АТО та їх сім’ями: «Незадовільною є не кількість, а якість новин про військових і учасників АТО. Одеські ЗМІ не показують реальних проблем, з якими стикаються бійці. Не розповідається про помилки Міноборони, про те, як важко деяким солдатам отримати статус учасника бойових дій та відповіді пільги, про алкоголізм в армії. Через це суспільство отримує інформацію, відірвану від життя. В інших регіонах ситуація не набагато краща, але у тамтешній пресі частіше зустрічаються ґрунтовні публікації, зокрема, про психологічний стан та соціальний захист учасників АТО».

Що одесити пишуть про військових?

Ми визначили провідні теми публікацій про військових та АТО на одеських сайтах, аби побачити, чим є війна для одеських ЗМІ. Зокрема ми виділили такі теми:

  • модернізація та навчання;
  • втрати (загибель, поранення на полі бою, полон);
  • відзнаки (інформація про подвиги, відзнаку в боях, а також нагороди);
  • зустріч військових одеситами;
  • допомога військовим (зі сторони волонтерів, влади, політиків та звичайних мешканців);
  • несправедливість, з якою зіткнулися ветерани,
  • мобілізація;
  • вшанування загиблих героїв на Батьківщині;
  • надзвичайні ситуації (ДТП, злочини, винуватцями яких були військові);
  • інформація про обстріли на Донбасі (останню тему ми змушені були виокремити тільки для одного з аналізованих видань).

Спочатку поглянемо на червневу ситуацію:

новини про військових червень 2015

Перше, що впадає в око: те, що є новиною для трьох одеських видань («Думская», «Трасса Е 95», «048.ua») не становить новини для «Таймера». І навпаки. Це стосується таких тем, як: модернізація та навчання, втрати, відзнаки, надзвичайні випадки та обстріли.

Схожу ситуацію ми маємо із темою «допомога військовим» («Думская» та «Трасса Е 95» про це писали частіше, щоправда, варто зазначити, що серед «меценатів» з’являлися не тільки волонтери чи звичайні мешканці, а й політики, представники місцевої влади та бізнесмени – тож частина матеріалів на цю тему мала ознаки «джинси»). Взагалі ж згадок про діяльність волонтерів у новинах, на жаль, не так багато.

Варто також прокоментувати тему «мобілізація» – найбільше про це писав «Таймер». Журналісти або констатували факт про те, що мобілізація почалася, або писали про райони, які не виконують плани з мобілізації, або ж:

Военный прокурор: чиновники и бизнесмены – самые успешные уклонисты

«Не очкуй, возьми повестку»: военкомы выбивают двери в одесских общежитиях

По второму кругу: признанных негодными к военной службе тщательно проверят снова

Щодо сайтів «Трасса Е 95», «048.ua» та мобілізації, вони писали про невиконання плану та про те, хто саме отримав повістку:

«В Одесской области мобилизовали одного судью и четырех правоохранителей»,

«Несколько артистов Одесского оперного получили повестки».

«048.ua» також пише про наполегливі пошуки потенційних військових серед студентів:

«Около одесского студенческого общежития милиция с военными отлавливает «зайцев»

«В Одессе больного грыжей студента принудительно забрали в военкомат, а медики «исправили» диагноз» (передрук із сайту «ТСН»)

Ще дві теми, які мусимо прокоментувати, це «надзвичайні випадки» та «обстріли». Як бачимо, інтерес до теми ДТП та злочинів за участю військових, достатньо високий. Але найбільше про це пише саме «Таймер». Так, деякі новини на цьому та на інших сайтах справді мають соціальну вагомість, до того ж, факт про те, що злочин скоїв військовий, є важливим для розуміння тексту. Однак можемо припустити, що більшість повідомлень цього проросійського інтернет-видання все ж написані для того, щоб сформувати в аудиторії відповідне ставлення до українських солдатів та офіцерів. Розглянемо заголовки на цю тему.

Перша група заголовків «Таймера» стосується теми ухиляння від служби та покарання за це:

Друга група заголовків – тема зради українських військових та інформація про перехід на сторону ворога:

Третя група заголовків – злочини, винуватцями яких стали українські військові.

  • В Полтаве военный изнасиловал 9-летнюю девочку
  • Прокуратура: военные расстреляли женщин, подозреваемых в сепаратизме

Четверта група заголовків – нещасні випадки за участю українських військових:

Щоправда, за два місяці ми зустріли одну новину про нещасний випадок за участю ЛНР-івців:

Можемо стверджувати, що добір новин на цьому сайті є тенденційним. Повідомляється про злочини за участю українських військових, при цьому практично нічого не пишуть про злочини сепаратистів. Окрім цього, для видання у цьому випадку не працює географічна прив’язка: події, які відбулися в Полтаві або в інших містах України, повідомляють одеському читачу. До того ж, частина із публікацій «Таймера» — передруки із сепаратистських сайтів.

Ще одна тема – «обстріли», про які постійно повідомляв «Таймер» у червні. Щоправда, говорилося не тільки про обстріли території, контрольованих ДНР/ЛНР, але й про території, підконтрольні Україні. Однак, переважна більшість таких текстів мала посилання на очевидців, при цьому не було зрозуміло, наскільки достовірною є інформація, яку вони надають. Лише частина новин мали за джерела прес-службу АТО або ж прес-службу Донецька.

У вересні ситуація із подачею новин змінилася, і тут уже всі видання (і проукраїнські, і, звичайно, проросійський «Таймер») почали більше писати про злочини та ДТП.

новини про військових у вересні 2015

Єдиним винятком із ситуації є, знову ж таки, «Думская», яка надала приблизно однакову кількість новин про модернізацію і навчання і про злочини. Маємо зазначити, що у вересні ми мали кілька резонансних подій, в яких фігурували військові.

  • новина про полковника та генерала, які їздили п’яними Одесою (вказівка на військових тут важлива через їхній статус, аби поліцейські упіймали п’яного чиновника, вони б також зазначили про місце його роботи);
  • серія новин про судову справу щодо комбата одеської механізованої бригади, якого запідозрили у контрабанді;
  • серія новин про судову справу щодо воєнкома-хабарника.

Однак переважна більшість таких новин написана просто для того, щоб забезпечити заходи на сайт. Військові, які фігурують у заголовках, використовуються для того, щоб видання могло набрати більше переглядів. Поглянемо на декілька прикладів:

  • Новина про військових, які збили дитину.

У тексті повідомляється, що за кермом був військовий, що машина належала військовій частині, що військові самі доставили постраждалого до лікарні і що постраждалий у комі.

Наскільки важливо повідомляти про те, що винуватцем ДТП був військовий? Якби журналісти писали про подібне ДТП за участю цивільного, чи вказували б вони місце його роботи? Навряд чи.

Варто звернути увагу й на бекграунд, який журналісти дали до цієї новини:

«Напомним, на прошлой неделе в Одессе на улице Промышленной военнослужащий Нацгвардии устроил смертельную аварию, сбил женщину, переходившую дорогу».

Складається таке враження, що військові тільки тим і займаються, що збивають людей на дорогах.

  • Новина про військового, який вкрав мотоцикл

Читаємо, що військовий, який знаходився на військових зборах, вкрав мотоцикл у товариша по службі, щоб було зручніше добиратися до табору. Вказівка на те, що винуватцем злочину був військовий, також не потрібна, оскільки у подібній ситуації за участю людини невійськової професії, журналісти б не вказували на це.

  • Новини, в заголовки яких виноситься вказівка про те, що військовий був п’яним

У вересні таких новин на одеських сайтах також побільшало. Візьмемо для прикладу заголовок «После конфликта с участием мобилизованных в военном поселке под Одессой ограничили продажу алкоголя людям в форме» — враження таке, що у цьому селищі тільки військові вживають алкоголь.

  • Новини про неадекватних людей у камуфляжі

У вересні ми також мали декілька новин про злочини, в яких фігурували люди у військовій формі чи у камуфляжі. Ось цитата з одного матеріалу: «Люди в форме были пьяными, вели себя неадекватно», — рассказал свидетель ДТП Дмитрий». Причому деталей щодо цієї поведінки: що саме було неадекватного у поведінці «людей у формі» ми не маємо, відповідно, мусимо вірити на слово свідкові. Ще один приклад подібної новини «Преступники в камуфляже отобрали у одессита 4 млн. грн. в подъезде». Свідки бачили камуфляж, звідки робиться висновок, що винні у злочині саме військові.

  • Новини про військових, які привезли з фронту зброю чи боєприпаси.

У вересні зафіксовано збільшення подібних повідомлень. Однак, чи можна назвати такі «новини» соціально вагомими?

Зрозуміло, що відсоток подібних текстів на проукраїнських одеських сайтах все одно менший, ніж на «Таймері». І також зрозуміло, що ставлячи такі новини на стрічку, журналісти та редактори, швидше за все, не мають злого умислу: просто регіональні сайти йдуть за напрацьованим принципом – якщо нічого не відбувається, пишемо про кримінал. Так, новини, в яких згадуються військові, зараз популярні серед аудиторії, але оскільки гарячих подій у зоні АТО немає, а власних повідомлень регіональні ЗМІ публікують дуже мало, то якраз інформація про злочини та ДТП за участю військових допомагають журналістам «закрити прогалини». Однак врешті решт журналісти проукраїнських видань досягають того ж ефекту, що й «Таймер»: формують в аудиторії негативне враження про військових як про небезпечних, агресивних, неадекватних людей, що зловживають алкоголем і мають вдома цілий арсенал, привезений із зони АТО.

Однак серед одеських видань маємо виокремити «Трассу Е 95»: більшість повідомлень про надзвичайні ситуації із участю бійців АТО на цьому сайті мають соціальну вагомість.

Ми запитали про причини такої ситуації в одеських ЗМІ у воєнного кореспондента журналу «Репортер» Олександра Сибірцева, зокрема нас цікавило, чим можна пояснити те, що під час відносногоо спокою в зоні АТО інтернет-журналісти починають більше писати про злочини, ДТП, учасниками яких є військові: «Це можна пояснити непрофесіоналізмом журналістів. Звичайно, під час перемир’я «ніби нічого не відбувається» на передовій. Але тем для професіоналів все одно багато. Професіонал може писати яскраво та цікаво навіть про те, як відбувається «затишшя». Насправді ніякого «затишшя» в АТО немає і не було ніколи. Просто війна перейшла в іншу, окопну стадію. Обстріли все одно відбуваються. Працюють снайпери, мінери та диверсанти — щодня в АТО гинуть наші бійці. Є ще одна причина — журналістів в останні місяці припинили пускати на передову — уряду не потрібні репортажі про війну. Владі потрібно показати, що Мінські перемовини дали результати й починається мир. Тому і з’являються репортажі про ДТП, п’янки та бійки поміж військових. Це просто легкодоступно для журналістів, які шукають, де «гарячіше».

Джерела новин про військових

Отже, ми дійшли висновку, що регіональні сайти, які практично не виробляють власних новин, залежні від гарячих повідомлень. Однак мусимо розглянути ще одну проблему: їхню залежність від пресрелізму та копіпасту. З нашої точки зору, це – одна з причин коливань у тематиці: у червні, коли в зоні АТО були напружені бої, більшість видань намагалися знайти ексклюзивних інформаторів, тож кількість власних новин на сайтах була більша. У вересні ж новин, які були написані із посиланням на власні джерела, стало менше. Поглянемо на цифри:

новини про військових

Отже, набільш запотребуваним джерелом інформації є повідомлення прес-служб. Фактично ми аналізуємо не стільки роботу журналістів, скільки роботу піарників: журналісти ж просто відбирають новини і, можливо, частково їх переписують.

Однак, у всіх виданнях можемо зафіксувати практично вдвічі більшу кількість посилань на власні джерела у червні, ніж у вересні. Хоча цифри, звичайно, різні. Тут на першому місці у червні «Думская» та «Трасса Е95» (при цьому варто зазначити, що кількість новин на «Трассе Е95» більша, ніж на «Думській», тож в разі перерахунку у відсотки, «Трасса Е95» вийде на перше місце із незначним відривом), у вересні – «Думская». Обидва видання зверталися по коментарі до військових, їхніх родичів, чиновників, волонтерів.

Варто звернути увагу ще й на кількість новин, написаних за повідомленнями інших ЗМІ. Ми передбачали, що вона буде значною у тих виданнях, які рідко звертаються по коментарі, аби таким чином компенсувати відсутність власних новин. Однак наша гіпотеза не підтвердилась. Так, кількість новин, написаних на основі повідомлень інших сайтів, на «Думской» та «Трассе Е95» менша, ніж у «Таймера» та «048.ua», але різниця не надто значна. У вересні найбільше новин інших ЗМІ опублікував «Таймер» — і це ми можемо пов’язати зі збільшенням повідомлень про злочини і надзвичайні випадки за участю українських військових – найчастіше це видання бере цю інформацію на інших сайтах (у тому числі й на сайтах так званих ДНР/ЛНР).

Ситуацію коментує Олександр Сибірцев: «Упродовж минулого року одеські ЗМІ писали про війну досить багато. Але, на жаль, частіше за усе писали з чужих слів або ж компілювали інші матеріали із ЗМІ, які відправляли своїх кореспондентів на передову. Одеських сайтів, які б мали своїх власкорів на передовій, небагато. Як правило, 99% інформації з АТО в одеські ЗМІ потрапляло або від волонтерів, або від знайомих, які воювали. І взагалі жоден одеський ЗМІ не вів системний огляд того, що відбувалося в АТО, обмежуючись новинами з окремих гарячих точок. Одеські ЗМІ в цьому значно програвали порталам та виданням з інших регіонів — людей увесь рік дуже цікавила ситуація на фронті».

* * *

Отже, кількість згадувань про військових в регіональних одеських мережевих виданнях останнім часом зросло, однак ми прослідковуємо залежність між кількістю новин і перебігом подій у зоні АТО. Це призводить до того, що інтетрнет-ЗМІ не представляють інформацію про АТО та її учасниках в усій повноті. Можемо сказати, що у переважній більшості для журналістів військові існують до тих пір, доки вони воюють. Інформації ж про життя ветеранів не так багато, до того ж, практично усі подібні тексти пишуться на основі повідомлень прес-служб, тож ми дізнаємося про те, як наші політики-альтруїсти допомогли військовим, натомість не чуємо позиції самих військових.

Олександр Сибірцев говорить, що будь-яка війна дає безліч тем, на які можна і треба писати: «Війна на Сході України — явище унікальне у своєму роді. Такої війни ще не було, не дарма її назвали гібридною. Але наші одеські журналісти, на жаль, не реалізували навіть на чверть цього пласта тем по АТО, обмежившись тільки репортажами із «своїх», «одеських» бригад, а також зведеннями новин з фронту. Звичайно, в Одесі були й такі журналісти, які допомагали фронту — в якості волонтерів. Навіть виїжджали збирати тіла загиблих воїнів у складі екіпажів «чорних тюльпанів». Але повноцінних та ексклюзивних репортажів було дуже мало. Частіше за все матеріали виходили такі — мовляв, «наші» усі герої, а «ті» — сепаратисти — усі гади та покидьки. Так, матеріали про війну в «ура-патріотичному» стилі, можливо, й відповідають завданням «Мінстеця», але викликають недовіру у читачів — не варто тримати їх за ідіотів. Війна — це дуже страшна і брудна штука, і брехня про війну відразу вилізає на поверхню. Для журналіста краще за все побувати по обидві сторони фронту — це дає змогу краще зрозуміти, що відбувається»

Насторожує також і збільшення кримінальних новин у часи відносного спокою у зоні АТО, що призводить до формування неадекватного реальності образу військового: пишуть тільки про тих, хто потрапив у ДТП чи скоїв злочин, але ми практично не маємо інформації про соціалізацію військових, про їх участь у суспільному житті.

Також наше дослідження вкотре засвідчило існування двох протилежних картин дійсності, які представляють одеські ЗМІ, в яких військові або подаються як герої, що захищають свою землю, або як залякані та зраджені власною державою солдати, які обстрілюють мирні поселення Донбасу.

Ще одне спостереження, яке можна зробити на основі нашого дослідження: відсутність збалансованих повідомлень про військових. Зазвичай новини пишуться на основі однієї позиції (кричущі порушення – створення новини із повідомлення очевидця – також зустрічаються). Звичайно, специфіка інтернету передбачає швидкість, але збалансувати новину можна й пізніше, оновивши первинну новину або ж поставивши лінк на коментар другої сторони. На жаль, подібної практики ми практично не зустрічаємо.

Тож поки що ми маємо приклади спланованої кампанії щодо дискредитації українських військових, однак проукраїнські сайти не можуть чи не хочуть нічого їй протиставити. Звичайно, схвалення заслуговують намагання патріотичних одеських інтернет-видань отримувати інформацію про бойові дії з перших рук, проте сподіватимемося, що подібну практику журналісти розповсюдять і для написання матеріалів на інші теми, зокрема новин про життя військових після АТО, надаючи їм таким чином ту допомогу, яку не може надати ані Міністерство інформаційної політики, ані держава.

Наталя Стеблина

матеріал створений у співпраці із Центром інформації про права людини

This Post Has Been Viewed 172 Times