Гендерні стереотипи в одеських медіа, або Кого журналісти люблять більше — жінок чи чоловіків

Як часто одеські журналісти своїми текстами ображають жінок? А чоловіків? Чи причетні вони до розповсюдження гендерних стереотипів чи сексизму?

Здавалося б, у ХХІ столітті геть неактуальні питання. Адже жінки мають такі ж права, що й чоловіки. Тим часом дослідники пропонують розрізняти дискримінацію de jure і de facto: дискримінацію, закріплену на юридичному рівні (наприклад, у законах), та дискримінацію за фактом (коли закон є, але його ігнорують). Отже, de jure жінки мають такі ж права, що й чоловіки. А як щодо de facto?

Наскільки рівними є чоловіки та жінки у тому суспільстві, про яке нам розповідають одеські журналісти? Про кого згадують у заголовках: про чоловіків чи про жінок? Хто найчастіше виступає ньюзмейкером – людиною, без якої б не відбулася новина? А хто – джерелом інформації? І, врешті решт, чиї фотографії на одеських сайтах ми бачимо найчастіше: чоловічі чи жіночі?

Ми вирішили відповісти на ці питання, дослідивши новини на шістьох популярних одеських сайтах: «Думская», «Одесская жизнь», «Трасса Е95», «048.ua», «Таймер» та «Репортер» за тиждень  3-9 вересня 2015 року.

Найбільш популярні одеські ньюзмейкери: жінки чи чоловіки?

Ньюзмейкерів ми визначали за заголовками. Підрахували кількість заголовків, що мали вказівку на ньюзмейкерів-чоловіків, ньюзмейкерів-жінок, а також заголовки без вказівок. Чому нам важливі були саме заголовки? По-перше, вони задають тон для сприйняття усього матеріалу, вказуючи на те, що є найважливішим у матеріалі. По-друге, саме заголовок в інтернет-журналістиці є найважливішим, бо рішення про прочитання новини читач ухвалює якраз на основі заголовка.

Цікаво, що результати, які ми отримали на шістьох сайтах, мало чим різняться (на діаграмі дані у відсотках).

згадування про чоловіків та жінок у заголовках одеських ЗМІ

Найбільше маємо заголовків без вказівок на стать ньюзмейкера. І дуже велику різницю між згадуваннями про чоловіків та жінок у заголовках.

Аби детальніше дослідити проблему, звернімо увагу, в яких випадках журналісти згадують у заголовках про чоловіків, а я в яких – про жінок.

Якщо у заголовку акцентується увага на суб’єкті, то найчастіше це робиться для того, щоб підкреслити його авторитет чи статус. Серед чоловіків найбільше згадують, звичайно, про Саакашвілі. Також знаходимо посилання на Порошенка, Труханова, Лорткіпанідзе. Серед жінок ньюзмейкерами виступають Гайдар, Черноіваненко, Фабрикант.

І тут хотілося б звернути увагу на заголовок видання «Думская»: «Прямой эфир на «ДумскойТВ»: Маша Гайдар и 100 дней Саакашвили» Як бачимо, у тексті нерівно представлені герой-чоловік та герой-жінка: не Марія Гайдар, а Маша. На що натякають журналісти? На те, що до Саакашвілі треба ставитися серйозно (акцент на тому, як він провів 100 днів при владі), а Гайдар – це просто Маша?

Жінки у новинах: або страждання, або страшні злочини

Згадуючи у заголовках про чоловіків чи жінок, журналісти зазвичай хочуть підсилити емоційну складову новини. І тут ми бачимо: якщо справа не стосується політики, жінка зазвичай виступає у заголовку жертвою (подібну тенденцію ми помітили, досліджуючи на одеських сайтах матеріали про ДТП). Звернімо увагу на приклади:

  • Думская: «ЧП в одесской гимназии: на школьницу упала бетонная плита – у ребенка перелом голени»
  • Таймер: «В Одесской области нашли тело зарезанной женщины»
  • Одесская жизнь: «На «Заставе-1» напали на одесситку: украдено 83 тысячи долларов», «Прокуратура обвинила трех врачей, из-за которых умерла 23-летняя беременная»
  • 048.ua: «В центре Одессы «Лексус» сбил беременную женщину (ФОТО)»

Цікаво, що деякі прес-служби деяких політиків навіть спробували використати цю тенденцію на власну користь: «Неизвестные пытались сорвать пресс-конференцию Светланы Фабрикант в Одессе».

Хоча зустрічаються й інші випадки. Практично усі аналізовані нами видання дали новину щодо оборудки з Пенсійним фондом: Одесситка притворилась инвалидом и обманула государство на 74 тысячи, Одесская аферистка обманула Пенсионный фонд на 74 тысячи гривен, Одесситка незаконно получала пенсию по инвалидности 11 лет.

Як бачимо, для журналістів у цій події стать є важливою. Хоча насправді немає різниці, хто саме – чоловік чи жінка – «обдурили» Пенсійний фонд.

Ще одна «дуже важлива новина»: «В Одессе бабушки подрались из-за лавочки (ВИДЕО)»

Проте дуже промовистий випадок, на який варто звернути увагу, це новина про загибле немовля. У повідомленні прес-служби ГУ МВС в Одеській області, звідки журналісти брали новину, читаємо: «накануне трагедии родители младенца вместе с друзьями распивали спиртные напитки, после чего легли с малышем спать на одну кровать. Утром мать обнаружила, что ребенок не дышит и вызвала скорую помощь». Тимчасом заголовок журналісти видання 048.ua підібрали такий: «Под Одессой пьяная мать задушила своего месячного сына». Тобто журналісти навмисне згущують фарби, аби новина набрала більше переглядів, а те, що при цьому кричуще порушується принцип точності, взагалі не береться до уваги.

Звичайно, ми знаходимо заголовки, в яких і чоловіки виступають жертвами або ж навпаки – винуватцями тих або інших подій. Однак якщо у заголовках ми маємо згадування і про чоловіків-політиків, активістів, міліціонерів та ін., то у випадку із жінками, то це тільки декілька згадувань про жінок-політиків/чиновників, а решта – жінки-жертви або ж жінки – звинувачені у певних злочинах.

Жінки та чоловіки як джерела інформації

Створюючи заголовки, журналісти намагаються знайти компроміс між точністю та привабливістю новини для читача. Оскільки в інтернеті маємо дуже конкурентне середовище, редакції часом приносять у жертву точність. Тож ми вирішили не зупинятися лише на аналізі заголовків – і звернути увагу на тексти. У кого журналісти частіше беруть коментарі: у чоловіків чи у жінок? Поглянемо на цифри (у графіку зазначена кількість згадувань).

Жінки та чоловіки як джерела інформації

Отже, кількість згадувань про жінок у текстах більша, ніж у заголовках. Проте все одно маємо дисбаланс. Тут також варто звернути увагу на ті сфери суспільного життя, які коментують жінки. Найчастіше це культура та освіта.

Щодо джерел також варто звернути увагу на розповсюджене серед одеських журналістів порушення стандарту достовірності: коли цитата приписується більш ніж одній особі. І таким чином у тексті з’являються активісти, які за щось борються (при цьому не ясно, скільки цих активістів і хто вони), ціла родина, яка прийшла подивитися на виставку (також не зрозуміло, скільки в родині людей і хто саме дає коментар) та ін. Можемо тільки здогадуватися, якими б могли бути цифри у попередній діаграмі, якби все ж таки журналісти навчилися не порушувати цей простий стандарт: завжди точно вказувати джерело інформації, аби за бажання можна було пересвідчитися у тому, що джерело справді існує.

У текстах новин журналісти мають дотримуватися нейтральності, але часом дослідники все ж віднаходять порушення цього стандарту. Так само й нам вдалося зафіксувати випадки некоректної подачі інформації.

У тексті «Пульс Города на Соборке: откровенные кофточки, шахматисты-матерщинники и вечные лошадки(фоторепортаж)» читаємо: «Тем не менее, симпатичная девушка, которая уже месяц сдает в прокат хозяйские электромобильчики, говорит, что за это время никаких жалоб не поступало. Были ли какие-то договоренности с милицией о «поддержке малого бизнеса», она не знает». Імені дівчини ми не маємо. Коли ж доходить справа до коментаря чоловіка, дізнаємося його ім’я: «Славик, который уже двадцать лет промышляет этим делом, уже давно устал обращать внимание на жалобы: то лошадь грязная и худая, то воняет и слишком толстая».

Ще один подібний заголовок «50 кадров «Си Бриза»: американские «котики» под легендой, «шампунь» на украинском флагмане и женщины, которые к счастью». Тут схожий прийом: винесення у заголовок найбільш цікавих деталей з тексту. Дивимося на співставлення – легендарні котики і жінки, що приносять щастя. Цікавий факт: серед американських котиків є жінки (хоча авторам цього тексту, ймовірно, про це не відомо).

Цікавим видається і цей пасаж, узятий із прес-релізу: «В рамках фестиваля состоится более десяти мероприятий. Среди них: легкоатлетический забег «Вверх по Потемкинской лестнице», женские забеги, показательные выступления воспитанников детско-юношеских спортивных школ, квест, чемпионат по уличным танцам и многое другое». Є просто забіги і… жіночі забіги? Виявляється, йдеться про міжнародний жіночий забіг із гаслом «Решись и беги как девчонка!» Хотілося б запитати – а дівчата бігають якось по-особливому?.. В коментарі виданню «Репортер» одна з організаторок прокоментувала це так: « «Названием забега — run like a girl — мы хотели показать, что бежать как девчонка — это круто, это выражение не демонстрирует слабость, оно не обидное», — заявила Ю. Шуманова.

Цікаво взагалі звернути увагу на те, як називають жінок у текстах новин. Наприклад «тетенька». Чи зустрічали ви колись у журналістських матеріалах слово «дяденька»? Або ж «бабушки». Те саме питання – як часто у заголовках ми бачимо згадування про «дедушек»? У тексті про Фабрикант її названо по імені, тим часом чоловіків-політиків по імені у новинах не називають (або тільки прізвище, або ім’я і прізвище). Щодо Фабрикант – то це, до речі, заслуга її прес-служби, яка саме так сформулювала прес-реліз.

Жінки та чоловіки на фото

Також ми вирішили поглянути, кого найчастіше зображують на фотографіях: жінок та чоловіків. Ми звертали увагу саме на портретні фото, на яких зображено одну людину. Колективні світлини ми не брали до уваги.

жінки та чоловіки на фотографіях

Тут також маємо значну перевагу у чоловіків.

* * *

Проаналізувавши новини на найбільш популярних та авторитетних одеських сайтах, можемо стверджувати, що вони є джерелом формування гендерних стереотипів, а деякі з них ще й розповсюджують гендерні упередження. Цікаво, що ЗМІ не є єдиними винуватцями цього. Подібна картина – наслідок суспільної проблеми.  Зокрема, як зазначають, В. Никифоренко та А. Табанова, в Україні є дуже низьким показник участі жінок у парламенті, а також «має місце тенденція перевищення питомої ваги чоловіків над питомою вагою жінок у категоріях «Економічне активне населення» та «Зайняте населення». Цікаво, що згідно із соціологічним опитуванням «Погляд на вибори 2012 року. Роль жінок у політиці та уряді» майже половина українців (48%) вважає, що кількість жінок-політиків в Україні недостатня.

Цю ж ситуацію нам коментує Наталія Кутуза, доцент кафедри прикладної лінгвістики ОНУ імені І. І. Мечникова: «Загалом українське суспільство тяжіє до матріархату. Прийнято вважати, що жінка — це шия, яка управляє головою, тобто чоловіком. Та, все ж таки, в реальності чоловіки більш вільні у своїх проявах, оскільки порівняно з жінками зазвичай вони менше приділяють уваги хатньому господарству та дітям, тому чоловіки більш соціально активні і, відповідно, частіше стають героями новин та джерелами інформації. Наскільки мало чи достатньо ЗМІ висвітлюють діяльність чоловіків та жінок — питання дискусійне. Багато залежить від того, на які сфери життя звертає увагу суспільство, якою мірою у них представлені обидві статі. Зараз медіа-простір є занадто політизованим та негативізованим. І, на жаль, залишається більш чоловічим».

як журналістам уникнути гендерних стереотипівЖурналісти (особливо це стосується інтернет-видань) у щоденній гонитві за якнайбільшою кількістю новин на стрічці шукають прості рішення – і передруковують прес-релізи, що надходять переважно від влади чи силових структур. Зрозуміло, що там джерела інформації – переважно чоловіки. А от якби журналісти намагалися збільшити кількість власних новин, ймовірно, ми б мали інші цифри. Цікаво, наприклад, що так само щоденно, як і наша влада, працюють, наприклад, волонтери. Проте як часто ви зустрічаєте новини про них? Хіба що вони зроблять щось екстраординарне.

Ще один момент, на який хотілося б звернути увагу, це якість прес-релізів. Саме вони часто стають джерелом, звідки журналісти беруть «яскраві деталі» для заголовків. Тут хотілося б зауважити, що повідомляти громадськості потрібно тільки ті факти, без яких не є зрозумілою новина. Рональд Сміт, американський дослідник, рекомендує у такому випадку вживати прийом «черевик не на ту ногу»: «Запитайте себе, якби черевик було взуто на іншу ногу, чи варто було про це писати? Якщо ви хочете бути чесними, то згадавши у своєму тексті рід занять дружини чоловіка-політика, тоді напишіть те ж про чоловіка жінки політика… Але коли ви застосовуєте прийом «черевик не на ту ногу», то часто розумієте, що інформація насправді недоцільна й неважлива».

Отже, серед причин поширення гендерних стереотипів та гендерних упереджень в одеських ЗМІ назвемо:

пресрелізм і низький відсоток власних новин, джерелами яких виступають не ті особи, які хочуть звернутися до суспільства, а ті, хто має що сказати цьому суспільству;

ігнорування принципу балансу думок та права на відповідь, думкою іншої сторони конфлікту, а також позицією експертів цікавляться рідко, а отже, до уваги ЗМІ потрапляють тільки ті, хто до них звертається;

намагання «прикрасити» новину (заголовок) емоційними деталями – часом із нанесенням шкоди точності;

відсутність уніфікації під час подачі інформації про жінку та чоловіка, в результаті чого зустрічаємося із безіменними дівчатами/тітоньками/бабусями;

зловживання недостовірними посиланнями, внаслідок чого не зрозуміло, хто коментує новину і чи існують ці люди насправді.

Наталя Стеблина

матеріал створений у співпраці із Центром інформації про права людини

This Post Has Been Viewed 303 Times