Друзі чи вороги: як одеські журналісти пишуть про іноземців?

Як правило, під час війни питання національності та національної ідентичності стає одним з найбільш гострих. До того ж, під гарячу руку потрапляють не тільки ті, з ким воюють, а й інші народи, щодо яких у суспільстві існує упереджене ставлення.

В одеських ЗМІ і до відомих подій на Сході та в Криму ми час від часу фіксували порушення у плані висвітлення проблем нацменшин. Чого вартий, наприклад, такий заголовок: «Румынские агрессоры проникли в Белгород-Днестровскую крепость»? У тексті ж йдеться про те, що хтось написав на будці перед фортецею «Бесарабія – це Румунія.

Часом – для того, щоб привернути аудиторію пікантними подробицями – журналісти обирають саме національність. Такі новини справді набирають більше переглядів, проте наскільки вони коректно відображають представників нацменшин? Як такі повідомлення впливають на читачів і що про ці тексти думають самі представники нацменшин? У нашому дослідженні ми спробуємо відповісти на ці питання.

Для дослідження ми брали новини шістьох одеських сайтів за три тижні (1.09-21.09 2015 року): Думская, Трасса Е95, Одесская жизнь, Таймер, Репортер, 048.ua.

Хто найбільше пише про іноземців?

Для початку підрахуємо відсоток матеріалів про іноземців у кожному з видань. Найбільше на цю тему пише «Таймер»: за три тижні 72 матеріали, в заголовках яких згадувалися або іноземці, або інші держави. Найменше – Одесская жизнь: 21 публікація. Однак при цьому ми маємо враховувати й загальну кількість новин: за період моніторингу «Таймер» дав 750 новин, а «Одесская жизнь» — 358. Тому вирахуємо відсотки:

1Отже, в лідерах у нас «Думская», «048.ua» та «Таймер», тимчасом як «Одесская жизнь» так і лишилася на останньому місці.

Проте як ставитися до цих цифр? Як ми бачимо, в середньому одна новина з десяти так або інакше стосується іноземців. Однак згадування про національність у новині – не завжди може бути доцільним. Особливо обережними журналісти мають бути у випадку кримінальних новин: часто буває так, що національність підозрюваного у злочині згадують тільки у тому випадку, якщо він не є громадянином України. І тоді ми читаємо такі заголовки:

В Одессе на рынке азербайджанцы избили сирийцев

Із самої новини не зрозуміло, звідки журналісти отримали інформацію про національність героїв публікації, хто коментував подію і – головне – чи відомо про інцидент працівникам міліції. Тож бачимо, що для журналістів важливий саме конфлікт, а не його розв’язання. Тим часом у читачів закріплюється негативний образ щодо певної нації (у коментарях до матеріалу читаємо: «Эти звери так уже достали» та ін.).

Ситуацію коментує політолог Ярослав Католик: «Велика кількість ЗМІ незбалансовано висвітлюють питання, пов’язані з національностями. Негативні стереотипи про ромів чи молдаван не могли б сформуватися, якби поряд із кримінальними історіями з їхньою участю ЗМІ давали інформацію й про культурне та суспільне життя цих народів. Але цього не відбувається, оскільки у ЗМІ сильний нахил до негативу»

Хоча, звичайно, серед заголовків, у яких згадуються представники інших національностей, можуть бути й позитивні новини, зазвичай вони стосуються подій у сфері культури: «В одесском зоопарке по-японски отпразднуют «День тануки» або ж певних нововведень: «В Одессе шведы хотят добывать энергию из мусора».

Тож маємо приблизно таку картину: представники одних національностей фігурують у кримінальних зведеннях, представники інших – у культурній хроніці.

Росіяни, американці та молдовани – лідери за кількістю уваги від журналістів

Для того, щоб розібратися, як одеські журналісти висвітлюють життя представників різних національностей, ми склали рейтинг згадуваності, щоб побачити, про кого пишуть найбільше.

02Отже, найбільше пишуть про іноземців взагалі (не виділяючи нікого), про росіян, молдован та американців. Цікаво, що на сайтах «Таймер» та «048.ua» (перший з яких має проросійську спрямованість, а другий – проукраїнську) – приблизно однакова кількість згадувань про росіян, до того ж, ці згадування на першому місці.

Звернімо увагу на картину, що ми бачимо на сайті «Репортер». Якщо усі інші сайти мають приблизно однакову кількість згадувань про іноземців зокрема та про одну з націй, то автори цього видання, даючи інформацію про громадян інших країн, не наголошують на тому, звідки походить герой тієї або іншої новини. Це найбільш оптимальний підхід.

Іноземці: боятися чи дружити?

Найбільше нас цікавила відповідь на питання: як саме подають інформацію про іноземців – на яких моментах наголошують, на позитивних чи негативних. Тому усі новини зі згадуваннями про представників інших національностей ми поділили за тематикою:

  • партнерство, спільні заходи (в тому числі культура)
  • кримінал, надзвичайні випадки, ДТП, теракти
  • конфлікти, санкції, небезпека зі сторони іноземців чи зі сторони українців (останнє також зустрічається, можете навіть вгадати, на якому із сайтів)
  • туризм

Такий підхід дає нам змогу зрозуміти, в якому ракурсі – дружньому чи небезпечному – подають інформацію про іноземців.

03Отже, маємо два сайти, на яких найбільше пишуть про загрозу зі сторони іноземців /чи зі сторони українців щодо іноземців: це Таймер та «048.ua». Також негатив переважає на «Одесской жизни», проте різниця між позитивом і негативом – чотири новини. На «Думській», «Трассе Е95» та «Репортері» маємо рівну кількість згадувань про негатив (конфлікти/кримінал) та позитив (партнерство/туризм)

Як одесити пишуть про росіян?

Тепер спробуємо застосувати цей же підхід для представників тих національностей, про яких пишуть найбільше. Почнемо з росіян, бо згадувань про них більше, ніж про будь-кого іншого.

3Росіяни, як і можна було передбачити, найчастіше з’являються у негативному контексті: кримінал та конфлікти. Серед новин читаємо загрозливі повідомлення: «В Одессе начинается процесс над «любителем России», который расстрелял трех человек» або «Опозорившийся на параде в Севастополе российский корабль появился в непосредственной близости от Одессы». Серед позитивних новин – відкриття пам’ятної дошки Пушкіну в Рішельєфському ліцеї, участь українки в російському талант-шоу та ін.

Ярослав Католик вважає, що подібна ситуація тимчасова: «Особливість сучасної ситуації – антипатія до росіян, яку спостерігаємо у багатьох ЗМІ та іноді проявляється на побутовому рівні. Але це не є дискримінацією у чистому вигляді. Зрозуміло, що країна-агресор не викликає особливої симпатії у суспільства. З іншого боку, зрозуміло, що в зоні АТО росіяни воюють за Україну точно так само, як і українці. Російська – мова значної частини населення та ЗМІ. Ми виросли на російських письменниках, да й у історичному минулому у наших народів багато спільного. Так що сучасна ситуація хоч і неприємна, але тимчасова»

Як пишуть про молдаван?

Цифри, які ми отримали, дуже промовисті: журналісти пишуть тільки про кримінал та конфлікти – і жодного згадування ми не маємо про культуру, партнерство чи туризм.

4Звичайно, ми можемо говорити про те, що зі сторони Придністров’я Одеський регіон може відчувати загрозу – і частина новин пов’язана саме із цим (блокування активістами кордону із ПМР). Однак, достатньо і кримінальних новин: «В Одессе арестовали бомжа-иностранца за попытку похищения кондиционера» (йдеться про громадянина Молдови), «Одесские пограничники: Молдавские сепаратисты не признают своей контрабанды». Складається враження, що контрабанду везуть тільки з Молдови чи Придністров’я, а громадяни, які приїхали звідти, — обов’язково втраплять в якусь халепу чи ж скоять злочин.

Як пишуть про американців?

Згадувань про американців у порівнянні з молдаванами та росіянами не так багато, проте практично усі матеріали про них – позитивні. Це або туризм «В Одессе отшвартовался круизный лайнер с американцами», або партнерство: «Си Бриз- 2015»: американцы обещают модернизовать флагман украинских ВМС»

* * *

Новина, героєм якої виступає іноземець, дає журналістам привід сподіватися на додаткові заходи на сайт. Тому часом працівники медіа й згущують фарби або ж додають до тексту непотрібні подробиці. Показовою тут може бути новина про крадіжку кондиціонерів іноземцем. Саму подію важко назвати соціально вагомою. І можна припустити, що її б взагалі не стали публікувати, якби у повідомленні не фігурував іноземець. Прикро, але окрім інформації про те, з якої країни був підозрюваний, видання додає інформацію про те, що він ніде не працює і не має постійного місця проживання.

Ярослав Католик говорить: «У більшості випадків згадування про національність у кримінальних хроніках не виправдане. Писати про це варто, якщо етнонім може пролити світло на деякі обставини справи. Наприклад, у ромів прийнято викрадати наречених. Це частина національної традиції. У такому випадку інформація про те, що крадій – ром дозволить правильно зрозуміти подію».

Подібний підхід журналістів до висвітлення життя представників інших національностей призводить до того, що у текстах загострюються не вирішені, конфліктні питання між українцями та іншими народностями, натомість позитивні новини зводяться фактично лише до сфери культури. Також це призводить до закріплення негативних стереотипів стосовно представників певних національностей. Тож наші ЗМІ не тільки не відображають життя нацменших міста та регіону у повній мірі, а ще й можуть ставати однією з причин загострення міжнаціональних конфліктів.

Тимчасом мусимо наголосити ще на одній деталі: розголошувати інформацію про національність підозрюваного не повинні й правоохоронці, однак незважаючи на існування цієї вимоги, ми дуже часто зустрічаємося із вказівками на походження фігуранта тієї або іншої справи. Зокрема як і у цій новини, де фігурують «жінки неслов’янської зовнішності»: вона була розміщена на офіційному сайті МВС (читати тут), а потім її – слово в слово – передрукували журналісти одного з одеських видань.

Наталя Стеблина

матеріал створений у співпраці із Центром інформації про права людини

This Post Has Been Viewed 28 Times