Як одесити реагують на тупі прийоми політичної маніпуляції (опитування)

До політичної джинси під час цієї передвиборчої кампанії вдавалися практично усі партії, що пройшли в парламент. Зловживали нею й деякі кандидати-мажоритарники. Проте все ж таки є партії, які незважаючи на велику присутність на стрічках новин інтернет-видань, програли вибори. Що це означає? Мабуть, те, що є джинса вдала і є невдала. Або ж груба й нахабна (читачі її помічають, відповідно – вона не працює), а є тонка і гарно замаскована під новину (читачі її не помічають, читають, а отже в деяких випадках вона діє).

У сьогоднішньому дослідженні ми якраз і поговоримо про те, як же читачі сприймають джинсу. Адже якщо ми не можемо вплинути на журналістів, що «прогибаются под изменчивый мир» — і публікують або й самі пишуть замовні матеріали, то, можливо, вихід у тому, щоб підготувати читача до критичного сприйняття новин?

Для того, щоб зрозуміти, чи відрізняють пересічні читачі джинсу від новини, ми провели анкетування. Усього ми опитали 67 осіб, серед яких були респонденти без досвіду в журналістиці (учні 11 класів та студенти філологічного факультету Одеського університету), респонденти з незначним досвідом (студенти 1-2 курсу факультету журналістики Одеського університету) та респонденти із досвідом роботи у ЗМІ або ж із досвідом вивчення журналістики (студенти 3, 5 курсів факультету журналістики Одеського університету). Такий поділ на групи був потрібен якраз для того, щоб встановити, чи впливає досвід роботи в журналістиці чи й досвід її вивчення на вміння розпізнавати джинсу.

Джинса про«благодійність» та «надмірні компліменти» — прийоми, що не працюють

Першим завданням, над яким довелося поміркувати нашим респондентам, було наступне: ми попросили їх відсортувати джинсу від реальних новин. Як виявилося, усі респонденти (не залежно від досвіду та віку) можуть розпізнавати «грубу» джинсу, натомість проблеми виникають із джинсою, яку піарники хоча б якось намагалися приховати. Перейдемо до прикладів.

«Благотворительный фонд [кандидата в депутати – прим. авт] устанавливает новые окна в школе-лицее Ананьева Одесской области»

Школярі та студенти-філологи легко розпізнали цю джинсу про «благодійність». Практично усі «непідготовані читачі» позначили її саме так (18 опитаних визначили як джинсу, троє – як новину).

«Оппозиционный блок поздравил одесскую организацию «Жители блокадного Ленинграда»

У цій новині також благодійність, проте в ній задіяні ветерани та блокадники. Ймовірно, піарники розраховували на співчуття читачів. Як показало наше дослідження, це не надто спрацювало. Кому б не допомагали кандидати в депутати, читачі все одно  зараховують згадку про таку «благодійність» до джинси. Цей текст 16 опитаних вважають джинсою, п’ять – новиною.

Цікаво, до речі, і те, що тема підкупу виборців сприймається читачами як така, що майже автоматично вказує на джинсу. Серед текстів, які ми пропонували респондентам, бути як новини, так і джинса. Так от новину «Будущий кандидат в депутаты в Суворовском районе Одессы подкупает пенсионеров продуктовыми наборами», яка справді заслуговує на публікацію, 12 опитаних віднесли до джинси, дев’ять – до новини. Подібний результат можна пояснити тим, що наші журналісти часто займаються не тільки розповсюдженням позитивної джинси (текстів, в яких вихваляють кандидатів), а й негативної (текстів, в яких «мочать» конкурентів тих самих кандидатів).

«В отличие от других политиков Тигипко никогда не действует напоказ – одесский нардеп Фабрикант» Цю джинсу із позитивною характеристикою кандидата також легко зчитали: (20 проти одного).

Ще одна джинса, яку «упіймали» наші респонденти – заява кандидата в депутати без інформаційного приводу. Текст «Бывший глава Одесской области Скорик рассказал, почему идет на выборы от Оппозиционного блока» 15 опитаних визнали джинсою, шестеро – новиною.

Не переконала наших респондентів і заява ще одного політика – Тимошенко. «Новину» «Тимошенко: «Боевики на Донбассе убивают патриотов по расстрельным спискам» 14 визначили як джинсу, шестеро – як новину. Одна людина не визначилася із відповіддю.

Таким чином, з 12 новин, серед яких було вісім замовних матеріалів, читачі без досвіду розпізнали п’ять. Саме тому, що для написання цих п’яти текстів піарники не намагалися знайти цікавий підхід. Непоганий результат як для пересічних читачів.

Тепер порівняємо висновки, до яких прийшли недосвідчені читачі, із тими, які зробили респонденти із більшим досвідом (дані у діаграмі подаються у відсотках).

Ставлення респондентів до "грубої" джинси

Як бачимо, усі три групи розпізнали джинсу, причому не можемо сказати, що результати першої групи, що взагалі не має досвіду у журналістиці, якось суттєво вирізняються на тлі інших. Навпаки, у багатьох випадках перша і друга групи показують схожі результати, натомість у третій групі – із досвідом роботи у ЗМІ або ж із досвідом вивчення журналістики – кількість респондентів, що не розпізнали джинсу, вища. Тут, звичайно, маємо брати до уваги політичні уподобання опитаних, оскільки джинса, в якій йдеться про кандидата, якого респондент підтримує, може сприйматися як важлива інформація, а отже – як новина.

Важливо також відзначити, що найкраще розпізнають джинсу, в якій йдеться про благодійність, та джинсу із позитивною характеристикою кандидата. Джинса із інформацією про благодійність щодо ліцеїстів зчитується більшою кількістю респондентів, натомість благодійність щодо ветеранів та блокадників дає змогу збільшити відсоток читачів, що позначать текст як новину. Якщо порівнювати джинсу із заявами політиків, то заява без очевидного інформаційного приводу розпізнається більшою кількістю респондентів, натомість емоційна заява може зчитуватися як новина (як бачимо, найбільше піддалася емоціям саме третя група опитаних).

Як правильно використати у джинсі «прив’язку» до актуальної теми?

Як відомо, майстерність піарника полягає в тому, щоб знайти реальний інформаційний привід – і таким чином подати новину про свого роботодавця. Якщо інформаційного приводу немає, то можна використати так звану «прив’язку до актуальної теми». Приміром, усі висловлюються щодо подорожчання комунальних послуг, от і мій роботодавець нехай щось скаже. Проте у даному випадку потрібно вгадати настрої читача. Інакше заява не спрацює. До того ж, необхідно, щоб заява «личила» політику. Повернімося до попереднього прикладу із Тимошенко та інформацією про вбивства патріотів на Донбасі. Це повідомлення, звичайно, мало кого залишить байдужим, але невдалим у цій джинсі є якраз спікер – сама Тимошенко. У передвиборчій агітації Батьківщини дуже часто використовувалася тема війни на Донбасі, тому дехто із читачів може сприйняти це як звичайну спекуляцію, за якою нічого не стоїть. Якби піарники змінили підхід: прибрали посилання на джерело у заголовку, у ліді б навели дані, що підтверджують інформацію, а саму цитату Тимошенко дали в тексті новини, додавши цитати інших спікерів, яким читачі довіряють, то текст міг би сприйматися як новина.

Тепер подивимося на те, яка джинса пройшла повз наших респондентів майже непоміченою. Заяви політиків щодо найбільш обговорюваних сьогодні тем зазвичай ускладнюють розпізнавання джинси. Особливо, якщо позицію політика читачі поділяють. Поглянемо на заголовки цих трьох публікацій:  «Оппозиционный блок обещает 5 млн. грн. за достоверную информацию о событиях 2 мая в Одессе», «Власть блокирует оппозицию руками радикалов – Сильная Украина», «Общественность сомневается, что расследование одесской трагедии завершено — Скорик». У двох випадках йдеться про 2 травня, Сильна Україна заявляє про дії радикалів. Саме ці теми й «заплутали» респондентів. Тепер поглянемо на відсоток тих, хто побачив у цих текстах новину, і тих, хто вирішив, що її немає.

Ставлення респондентів до "тонкої" джинси

Щодо першої новини про винагороду, бачимо, що все ж більшість респондентів «не купилася» на гроші, зрозумівши, що щось не так у цій обіцянці. Проте все ж таки відсоток тих, хто вважає цей текст новиною – значний. Заява щодо радикалів переконала тільки першу групу – більше половини респондентів вирішили, що це новина, так само високий відсоток тих, хто погоджується із цим твердженням, серед опитаних у другій групі із незначним досвідом у журналістиці. У третій групі змогли побачити «підступ» у заяві. А от третя публікація переконала у тому, що це – новина, практично усіх. Щоправда, у третій групі знову ж таки відсоток тих, хто вважає, що це – джинса, більший.

Тож можемо зробити висновок: якщо «грубу» джинсу розпізнають усі групи, незалежно від досвіду, то із «тонкою» джинсою ситуація інша – визначають її респонденти із досвідом у журналістиці.

Замаскована джинса, або Хто справжній благодійник?

Друга частина нашого дослідження стосувалася «тонкої» джинси. Ми запропонували нашим респондентам таке завдання: «Уявіть, що на вашу редакційну пошту надіслали прес-реліз, в якому йдеться про те, що два одеські виші передали ліки та гроші пораненим у зоні АТО. Ці два виші: Міжнародний гуманітарний університет та Національний університет «Одеська юридична академія». В середині новини з’являється Сергій Ківалов, який «передав ліків на 40 тисяч гривень та особисто подякував бійцям, а також зустрівся з їхніми лікарями». Нам стало цікаво, чи вплине якось ця деталь на сприйняття публікації. Ось які результати ми отримали.

Ставлення респондентів до "замаскованої" джинси

Як бачимо, найбільша кількість респондентів, які б стали публікувати текст, серед першої групи опитаних. Друга й третя групи мають більше респондентів, які вважають, що ця інформація не варта публікації. Зокрема і на цьому прикладі переконуємося, що читачі дуже критично ставляться до новин про благодійність перед виборами. І присутність політика у тексті може звести нанівець зусилля усіх інших людей, які брали участь у події (зокрема у тексті йшлося про те, що бійцям перерахували одноденну зарплатню усіх викладачів МГУ, а також 1 млн. гривень із фонду НУОЮА).

Проте все ж таки «маскування» справжнього героя, задля якого й писався текст, дало свої результати. Адже в середньому половина опитаних вважає публікацію новиною.

Пелевін, нахалстрой чи Тігіпко – про кого писати?

У третій частині нашого опитування ми попросили респондентів обрати із одинадцяти запропонованих новин ті, які б вони стали публікувати. Серед цих публікацій п’ять були джинсою, шість – новинами.

Найбільшу кількість голосів респондентів набрали такі повідомлення:

  1. «На самом опасном пешеходном переходе у одесского вокзала устанавливают светофор»,
  2. «Одесский губернатор передал бойцам тербатальона бронежилеты»,
  3. «Снова нахалстрой на одесских склонах»,
  4. «Тигипко: ни американские, ни европейские партнёры не хотят обострения отношений с Россией»,
  5. «Реконструкция Генуэзской: трамвайное кольцо будет на площади 10 Апреля»,
  6. «Если цена на газ для людей взлетит вчетверо, то нас не спасет даже третий Майдан – нардеп Фабрикант».

Серед цих шістьох три є новинами: світлофор, «нахалстрой», реконструкція Генуезької. Три – джинса. Причому два повідомлення – заяви політиків щодо актуальних тем: стосунки з Росією та ціни на газ (плюс загроза Майдану). Той факт, що повідомлення про благодійність губернатора респонденти віднесли до новини, наводить на думку, що благодійність від представника влади сприймається читачами як подія, варта повідомлення у ЗМІ, на відміну від благодійності інших кандидатів.

Друга група також найбільше голосів віддала за новину, проте це була Реконструкція Генуезької. На другому місці новина «Одесский режиссер экранизирует первое произведение Пелевина». Третє місце поділили новина про світлофор і джинса про Тігіпка. На четвертому місці – заява Фабрикант. На п’ятому – новина «Под старейшее дерево Одессы заливают бетон». Отже, друга група дає трохи кращий результат: джинса набирає менше голосів, ніж новини.

Результати третьої групи такі: першу позицію поділили новини про реконструкцію Генуезької та екранізацію Пелевина, друге місце – нахалстрой, третє – світлофор, четверте посіли новини «Под старейшее дерево Одессы заливают бетон» та «Одесситки плетут камуфляжные обереги для сил АТО в музейном дворике».

Для третього завдання ми спеціально підбирали таку джинсу, яку важко розпізнати непідготованому читачу. Результати опитування підтверджують висновки, яких ми дійшли після першого завдання: «тонка» джинса краще розпізнається респондентами із досвідом роботи в ЗМІ або ж із досвідом вивчення журналістики. Натомість непідготованого читача легко «спіймати» на резонансній заяві, в якій йдеться про актуальні питання сучасності.

Що робити із журналістами, які публікують джинсу?

А в кінці нашого опитування ми вирішили з’ясувати, як респонденти ставляться до джинси і чи засуджують вони журналістів, які її публікують. Ось які результати ми отримали.

Ставлення респондентів до факту публікації джинси

Із усіх опитаних жоден респондент не відповів, що ставиться до цього позитивно. Натомість ми отримували відповіді: негативно та нейтрально. Як бачимо, найбільше байдужих серед другої групи.

Друге питання, яке ми поставили, було таке: «Чи має існувати штраф для редакцій, які публікують «джинсу»?»

Чи має існувати штраф за джинсу - ставлення респондентів

Отже, якщо сформулювати питання інакше, то кількість прибічників радикальних засобів боротьби менша, ніж кількість респондентів, які негативно ставляться до таких публікацій. 64% проти 86%, 60% проти 76% та 59% проти 88%. Найбільша кількість опитуваних, які проти штрафів – у третій групі. Ймовірно, досвід, який вони мають, дає змогу реально оцінити ситуацію, зокрема вони розуміють, чому журналісти на це погоджуються. Цікавими також видалися й «приписки», які респонденти робили, відповідаючи на це питання. Наприклад «вони [журналісти] теж мають право на додатковий заробіток», або ж «не думаю, що це буде ефективно».

* * *

Як показали наші вересневі та жовтневі дослідження, одеські інтернет-ЗМІ дуже активно зловживали джинсою. При цьому читачі втрачали можливість дізнатися про всі партії, які мали шанси пройти в парламент, та про вагомих кандидатів-мажоритарників. Однак піарники, які вважали, що достатньо лише одного згадування про їхнього роботодавця в новині – усе одно із приводом чи без нього, прорахувалися. Адже аудиторія інтернет-видань, як правило, дуже критично ставиться до новин і вміє розпізнавати неприховану маніпуляцію.

Респонденти, із якими ми працювали, – молода аудиторія, проте під час наступної передвиборчої кампанії (сподіватимемось, що не матимемо позачергових виборів) саме ці люди стануть основною аудиторією для піарників. І якщо останні не переглянуть арсенал своїх прийомчиків, вони не зможуть достукатися до цієї групи читачів.

Якщо ж говорити про подальші дослідження сприйняття новин та джинси, цікаво було б дослідити, як співвідносяться політичні уподобання респондентів та їх здатність визначати замовні публікації. Також перспективним видається дослідження ефективних «прив’язок», якими політики можуть привертати увагу до своїх заяв. Оскільки переважна більшість джинси цієї передвиборчої кампанії за нашими спостереженнями писалася на основі резонансних заяв.

Ну, і насамкінець провідний висновок за результатами нашого дослідження. «Груба» джинса не становить небезпеки для пересічного читача. Її розпізнають навіть школярі. Натомість «тонка» джинса більш підступна, оскільки може ввести в оману. Для того, щоб визначити її, потрібен досвід. Тому, читачеві, який не хоче, щоб ним маніпулювали перед виборами, дбатиме про власну медіаграмотність. Інших варіантів боротьби із джинсою поки що, на жаль, не маємо. Адже, згідно із нашим опитуванням, більш ніж третина респондентів готова пробачити журналістам, які публікують замовні тексти…

Наталя Стеблина

 

This Post Has Been Viewed 18 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *