Урбаністичний екскурс по Кишинеу (фото)

Навряд чи хтось поїде до Кишинева з туристичною метою. І, напевно, матиме рацію. Проте, опинившись у незнайомому місті у справах, завжди цікаво прогулятися й порівняти його з рідним. Побачити, чому варто повчитися, а чого в рідній Одесі краще не допускати.

Знайомство з Кишиневом для більшості одеситів починається із автовокзалу. Точніше, з місцевих маршруток, які допоможуть мандрівнику покинути це похмуре й віддалене місце. З першого погляду здається, що коло узбіччя вишикувалися приміські автобуси. Принаймні, в Одесі маленькі білі маршрутки уже давно замінені просторими жовтими «Богданами». Проте кишинівські «Мерседеси» хоч і невеличкі, але зовсім нові. Усередині, на відміну від колишніх одеських маршруток, є де розмістити ноги, а салон виглядає дуже охайно.

Цікаво, що місцеві водії на кінцевих зупинках не попивають каву, а стоять коло своїх автобусів й голосно запрошують пасажирів усередину, оголошуючи, скільки залишилося вільних місць. «Агітатори» стоять і на деяких звичайних зупинках.

Їдучи кам’яними кишинівськими нетрями, легко пропустити потрібну зупинку з промовистою назвою «Центральна площа». Річ у тім, що це місце і площею не назвеш – звичайне собі перехрестя. Та й на центр у нашому розумінні воно не схоже – усе ті ж сірі радянські висотки та широкий проспект, що чимось нагадує нашу Дніпропетровську дорогу. Проте саме тут починається головна вулиця міста, яка веде до справжнього серця Кишинева.

Перше, що вражає на проспекті Штефана чел Маре – величезна кількість людей. На досить широких тротуарах буває важко проштовхнутися, а переходити дорогу можуть одночасно до 30 осіб. Проспект Штефана чел Маре зовсім не схожий на святково-прогулянкову Дерибасівську. Він радше нагадує діловий Хрещатик, але менший і зеленіший.

Під час прогулянки вулицею неприємно вражає вбитий тротуар. Плитка під ногами подекуди загрозливо хитається, а там, де мав би бути асфальт, його можна і не знайти.

DSC07118DSC07119 Перші квартали проспекту Штефана чел Маре вражені стихійною торгівлею. Доводиться проштовхуватися повз столи й кіоски з різноманітним крамом: кислотного кольору білизною і шкарпетками, різнобарвними заводними песиками, ялинковими іграшками й дощиками та ще бозна-чим. Дехто продає свій товар просто з землі або з маленьких розкладних столів. Мимоволі відчуваєш себе не на головній столичній вулиці, а десь посеред міні-ринку на 6-й станції в Одесі.

DSC07034Псують враження і величезні вивіски, з якими намагаються боротися у нас і які майже перемогли у Львові.

Кишинів не може похвалитися старовинною архітектурою. Майже всі будівлі на центральному проспекті зведені у ХХ столітті, переважно це «сталінки». Знайшовся і будинок міської примарії, створений за проектом Олександра Бернардацці — архітектора, який уславився багатьма спорудами в Одесі.

DSC07032

Часто мандрівник навіть не може повністю розглянути пам’ятку архітектури. Так, майже весь фасад Національного театру завішали афішами вистав.

DSC07026А коло церкви на сусідній вулиці стоїть чорний рекламний щит, який дуже псує вид. Натомість, деякі нові будівлі не марнують міста, а навпаки, створюють цікаву картинку. Про новобудови у центрі Одеси такого, на жаль, не скажеш.

DSC07112Для мене прикрасою кишинівського центру стали новенькі тролейбуси. Річ у тім, що до центральних кварталів міста маршрутки не пускають, тому тут панує електротранспорт. Проїхатися на місцевому тролейбусі мені не вдалося, але однакові біло-сині машини не раз тішили око.

DSC07058Проспект Штефана чел Маре завершується площею з ялинкою. Ліворуч височіє молдовський парламент. Цікаво, що перед ним не припарковано жодної машини та й взагалі панує надзвичайна тиша і пустка. Парламентарі паркуються збоку й позаду будівлі уряду. Навколо розкинувся ідеально підстрижений газон і безжальної, геометрично правильної форми кущі.

DSC07050З іншого боку ялинки зустрічаємо надзвичайно симпатичну тріумфальну арку з величезним прапором Молдови всередині. За нею знаходиться собор Різдва Христового зведений у середині ХІХ століття.

DSC07048

DSC07108Трохи далі, на стороні парламенту, є пам’ятник національному герою Молдови Штефану ІІІ Великому. За ним починається доволі милий парк з бюстами молдовських і румунських класиків на головній алеї. Тут же можна знайти погруддя Пушкіна і таємничий фонтан. Враження якогось неквапливого розпаду й пустки залишають закинуті холодильники з газованою водою, розкидані у центрі парку.

DSC07054 DSC07064DSC07066 Трохи неподалік, у дворі історичного музею, можна помітити римський слід – пам’ятник капітолійській вовчиці, що вигодовує Ромула і Рема. Можна сфотографуватися тут й казати, що побував в Італії.

DSC07070Після квапливого і велелюдного проспекту Штефана чел Маре сусідні вулички дивують спокоєм. Тут починається стара одно- та двоповерхова забудова. Невеличкими кварталами приємно гуляти, шукаючи маленьких крилатих грифонів на фасадах, радіючи старим облупленим дверям та зазираючи у двори, де можна навіть побачити кількох курей.

DSC07093Під час прогулянки не покидає відчуття того, що ці місця є дуже знайомими. Вони нагадують то Малу Арнаутську, то Лейтенанта Шмідта, то ще бозна-яку вулицю у середмісті, назви якої вже й не згадаєш.

DSC07091DSC07099Проте пішохідну прогулянку суттєво псують численні автомобілі, припарковані просто на вузьких тротуарах. Іноді протиснутися між ними стає непросто.

DSC07087В одному кварталі трапилася навіть велодоріжка, що поділила тротуар рівно навпіл. Перед найближчим перехрестям вона раптово обірвалася.

DSC07083Якщо пройти далі, машин стане менше. Вже можна милуватися тихими, зачудованими кварталами, натрапити на загадковий старий маєток і величну будівлю етнографічного музею у мавританському стилі. Також серед цих спокійних вуличок ховаються посольства різних держав.

DSC07100Приємно, що кишинівцям вдалося зберегти ці чарівні квартали, не забудувавши їх багатоповерхівками. Нові споруди тут інколи можна побачити, але вони не перевищують своїх старіших сусідів.

DSC07098

Марія Геник

This Post Has Been Viewed 24 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *