Румунія за два з половиною дні: досвід одесита (фото)

podorozh-rumunia-satu-mare

 З семи країн – наших сусідів пересічний українець найменше знає про Румунію. «Знання» складаються з заяложених стереотипів, пов’язаних, насамперед, з циганами, бідністю та обов’язковою мамалигою. Путівник по Східній Європі, виданий у Москві 1997 року, пише, що Румунія – це «Дикий Захід» Східної Європи. Мені наприкінці 90-х пощастило подорожувати цією колоритною і загадковою країною. Тоді  залишились якнайкращі враження і бажання повернутися сюди знову.

І ось, через п’ятнадцять років повертаюся. Поряд за кермом мій друг Володя, приятелюємо більше тридцяти років. Ми на його авто. Заправляємо перед кордоном повний бак (на тисячу гривень). Бензин у нас дешевший, а в них — 26 грн. за літр. Також купуємо «зелену карту» (450 грн) та медичну страховку на кожного (по 50 грн).

В’їжджаємо через пункт пропуску Порубне, що за 30 км на південь від Чернівців. Машин небагато. Українців проходимо швидко, а от на румунському боці черга довша. Усього на проходження кордону знадобилося близько двох годин. Також потрібно  купити за 3 євро віньєтку (плату за користування автошляхами).  

…Під сірими хмарами до небокраю плавні лінії пологих пагорбів. Пожовклі поля кукурудзи, чорні клапті виораної ниви, отари овець вдалині додають краєвидові довершеності. Посеред зустрічних авто з увімкнутими фарами трапляються новенькі  трактори з причепами та комбайни, інколи обганяємо запряжені доглянутими кіньми підводи. Край тут сільськогосподарський.  Буковина – історична область на території Чернівецької області та повіту Сучава Румунії. Їхні села схожі на наші. По обидва боки кордону буковинці люблять прикрашати своє житло орнаментами, частіше рослинними, іноді геометричними, використовують контрастні поєднання кольорів. За браком часу Сучаву – місто історичне, де є що подивитись, — об’їжджаємо стороною.

Поля переходять у мішані ліси, а пагорби у невисокі гори. Поміж ними містечко Гура-Гуморулуй: «Я роджена на Буковині, в малім містечку в Гура-Гуморі, в глибині гір Карпатських» (з автобіографії О. Кобилянської 1903 року). Тут встановлено погруддя великої української письменниці. Сьогодні наша мета — старовинні монастирі Гумор і Воронець. Вони  розташовані в околицях  Гура Гуморулуй і, як і монастирі Молдовиця, Сучевиця, Путна, занесені до світової спадщини ЮНЕСКО. Унікальність їх полягає у тому, що вони розписані не лише всередині, але і ззовні покриті фресковим живописом, наче багатокольоровим килимом. Така собі «Біблія для неписьменних».

Гумор 2 Гумор 3

Монастир Гумор — затишна обитель, як в Бога за пазухою. В’їзна вежа, оборонна дзвіниця, залишки фортечного муру, тиша, опале листя,  осінь. Невелика церква з товстими стінами, розписаними червонувато-коричневими фресками на сюжети Старого та Нового завітів, такими собі «коміксами» 16-го століття.  Інший монастир, Воронець, заснований господарем Молдови Штефаном ІІІ Великим. Тепер його називають Сікстинська капела Сходу. Особливістю Воронця є зовнішній настінний розпис 16 ст. виконаний на неповторному синьому тлі. Серед мистецтвознавців цей колір відомий як воронецька синь. Західну частину церкви займає «Страшний суд». Згори ангели звертають знаки Зодіаку, символізуючи кінець світу. У центрі зображене людство, яке має відповісти за свої діяння. Зліва святий Петро веде тих, хто вірує, а з правого боку Мойсей веде невірних. Серед останніх представники нацменшин: євреї,турки, татари, вірмени і негри – графічне відображення упереджень того часу. У нижній частині зображене воскресіння. Навіть дикі звірі повертають шматки з’їдених тіл, для того, щоб відтворити тіла померлих, які встають з могил. Освічена людина тут також усвідомлює, що Страшний суд – суд найвищої інстанції.

Воронець1 Воронецьстрашний суд

Знову в машину. Кимулунг Молдовенеск. Тут Ольга Кобилянська провела дитинство  і юність, тут почала писати, згодом сюди до неї приїжджала погостювати Леся Українка. Долаємо високий перевал, за ним кілька мальовничих сіл і у вечірніх сутінках мерехтять вогні  курорту Ватра-Дорней (18 тис. мешканців). Поселяємося у малому готелі за 10 євро з особи.

У крамницях ціни на продукти трохи вищі за українські, а до обвалу гривні вони були навіть дешевші, ніж у нас. Вранці крізь хмари проглядає сонце і з’являється синє, як на воронецьких розписах, осіннє небо.  Очевидно, ми добре помолились напередодні в монастирях і отримали погоду, про яку мандрівник може лише помріяти. Ватра-Дорней розташований біля злиття рік Дорна та Бистриця. Відомий своїми мінеральними водами, гірськолижними трасами. Центр, ратуша, будинки кінця 19 — початку 20 ст. Кілька церков і синагога, бо що то за містечко без синагоги? Типова айстро-угорська архітектура («такую страну угробили!»). Пішохідна центральна вулиця, напевно місцева  «стометрівка або сотка». Вокзал маленький, але з вибагливою вежею, увінчаною флюгером, наче аксесуар з іграшкової залізниці. Варто відвідати місцевий дендропарк.

Ватра-Дорней, туризм в Румунії Ватра-Дорней, туризм в Румунії Ватра-Дорней, туризм в Румунії

Підіймаємось на невисоку гору, звідки Ватра-Дорней виглядає як на рекламі швейцарського шоколаду. Багато нових готелів і приватних садиб. Все зі смаком. Інформаційний стенд повідомляє, що на відновлення та розвиток туристичної інфраструктури містечка Європейський Союз виділив 5 мільйонів 388561 євро і 89 центів.

туризм відпочинок в Румунії

Вирушаємо знову в гори, минаємо кілька сіл, котрі дуже схожі на своїх якщо не двійників, то родичів з Вижницького або Путильського району Чернівецької області. Після крайнього буковинського села Кирлібаба  починається миле лісове безлюддя, без придорожніх кнайп, сувенірних яток та продавців грибів- ягід. Тут почуваємо себе справжніми мандрівниками. Далі жорсткий підйом з численними серпантинами. Десь на дні урвища виблискує річечка, а за наступним поворотом відкривається велична гряда гір – це масив Родна, найвищий у Східних Карпатах. На ньому чимало гір-двотисячників, значно вищих за нашу Говерлу. Перевал Присліп (1418 м) через Головний Карпатський вододільний хребет — найвища точка нашого автомобільного маршруту. Тут обеліск, туристичний притулок, довкола нескінченні гори, лагідні полонинки, порослі жовтавою травою, а над ними закутані в туман і мряку грізні верхи Родни. На перевалі жодної комерції. Пастух жене через дорогу своїх овечок, вони проходять повз нас, віддаляються і ось, силует отари на протилежному схилі плине, як біла хмаринка.

перевал 4

Ще перед перевалом закінчується Буковина і починається Марамуреш (укр.Марамарош) – історична область, розташована по обидва боки румуно-українського кордону.   Через 20 км вниз Борша (27 тис. мешканців). Східна її частина – численні садиби зеленого туризму та маленькі готелі. Серед них нова дерев’яна церква, збудована 1998 року у традиціях народної архітектури Марамарощини. Старої забудови тут нема, однак Борша — центр гірськолижного спорту, а влітку відправний пункт для походів у гори. Також тут є центр Національного парку «Гори Родна». На відміну від Буковини, села в Марамарощині тягнуться одне за одним і схожі на села сусіднього Закарпаття.

Місто Вішеул де Сус має українську назву Верхня Вішова. Тут є одна атракція  – Карпатський лісовий паровоз – «Мокеніца» одна з найдовших діючих вузькоколійок у Східній Європі. На це чудо техніки, збудоване 1932 року, котре і досі працює за прямим призначенням – возить ліс на місцевий лісокомбінат і  доставляє туристів, — приїжджає чимало іноземців. Вагони є звичайні і відкриті, а тягне їх справжній паровоз! Відправка щодня о 9 ранку. 43 км мальовничою долиною ріки Васер, поміж високими горами і навіть крізь тунель . Кінцева станція знаходиться у Чивчинських горах неподалік українського кордону.

перевал 6

Ночуємо у Вішеул де Сус у приватній садибі, розташованій на березі річки. По 10 євро з особи. Гостей тут пригощають чарочкою мармароської палінки (міцна сливова горілка), а вранці — сніданком та запашною кавою. 

День третій. Година їзди чудовою дорогою з ідеальним покриттям та не менш ідеальною розміткою веде через ще один перевал, крізь жовто-червонуватий буковий ліс,  до Сігету-Мармацієй, українською Сигіт (Сигіт-Мармароський).  Це друге за величиною місто повіту Марамуреш (41 тис мешканців: румуни, угорці, українці, цигани).  Сигіт розташований на березі Тиси, по якій проходить державний кордон. На тому боці Україна. Тут єдиний в Румунії український ліцей ( у повіті Марамуреш за офіційними даними проживає 36 тис. українців). В Сиготі  народився та провів дитячі роки Елі Візель — єврейський, французький та американський письменник,  лауреат Нобелівської премії миру 1986 р. За півтори години прогулянки колоритним містом нам трапилася одна вивіска українською «Український православний вікаріат». Приємно здивував поліцай, котрого ми англійською спитали, де платити за паркінг. Він посміхнувся і відповів нам українською: «Ходіть зі мною, я вам покажу де платити».

Сігетул 3 Сігетул

Меморіал жертвам комунізму та руху опору знаходиться у  Сігету-Мармацієй у приміщенні колишньої тюрми для політв’язнів (ціна квитка — 6 лей). Румунські комуністи після Другої світової з дракульською жорстокістю взялися будувати «диктатуру пролетаріату». Наслідуючи «старших» товаришів-сталіністів з Москви, тутешні комісари влаштували в країні червоний терор. Сігетська в’язниця  для «політичних» була найстрашнішою в Румунії. Можна побачити, як все було насправді . Камери, де проводилися допити і де людей піддавали тортурам,«чорна» камера, карцер,  камера для розстрілів. Особисті речі жертв та їхніх катів. В тюремних коридорах десятки тисяч фотографій жертв режиму – представників національної еліти, вчених, інженерів, промисловців, письменників, офіцерів, селян, студентів, гімназистів, жінок. Окрема зала про репресії проти духовенства: православних, греко-католиків, римо-католиків, протестантів та євангелістів. Експозиція про «золоту епоху Чаушеску», культ особи і номенклатурна розкіш з одного боку, бідність, дефіцит та довжелезні черги  з іншого.  У тюремному подвір’ї повна експресії та драматизму скульптурна група (автор Аурел Влад).  Чотирнадцять чоловічих та жіночих постатей у людський зріст. Їх позбавили свободи, у них відібрали одяг. Напевно вони йшли мовчки, за них говорили, майже кричали їх руки, у кожного по іншому, в когось звернуті до неба, а у тих що попереду руки вказують на стіну, котру треба здолати, і у напрямку якої прямує вся група.

меморіал 2

Музей Мармарощини – музей народної архітектури під відкритим небом (ціна квитка — 4 леї). Тут на великий території відтворене село з прямою вулицею і заплутаними доріжками –стежечками. Дерев’яні хати зі стрімкими дахами, господарські будівлі, стодоли, клуні, криниця – журавель, обороги з сіном. Особливістю тутешніх селянських дворів є високі дерев’яні ворота, прикрашені складною різьбою. Серед поширених мотивів – сонце, місяць, зірки, дерева, листя, квіти, птахи. Вважалось , що поважна в селі родина повинна мати найкращі та найбільші ворота. Поміж хатами дерев’яними виділяються дві більші, оштукатурені та побілені вапном. Одна з них належала євреям, а інша, обвита виноградом, священикові.  На пагорбі, в оточенні старих ялин, церква 17 століття, увінчана високим дерев’яним шпилем.  Високі шпилі дерев’яних церков, котрі іноді називають  дерев’яною ґотикою, є характерною рисою мармароського краєвиду. Найдавніші церкви такого типу можна бачити в Україні, в Хустському районі на Закарпатті. Румунські церкви відносяться до дещо пізнішого часу. В 1999 р. ЮНЕСКО внесло дерев’яні церкви Мармарощини до світової спадщини.

музей 2 музей 3 музей 4

Час повертатися додому. Прикордонний перехід у Сігету-Мармацієй. Тут нема фур, лише кілька бусів і легковиків. Румунські митники і прикордонники ввічливі, наші також. Переїхавши через міст, ми вже в Україні, у селищі Солотвино. Наш прикордонник розповів, що по цьому переходу з румунською або шенгенською візою можна переходити пішки або на велосипеді.

міст в Україну

350 кілометрів сусідньою країною. Що в них сподобалось? Люди доброзичливі, якщо іноземець намагається щось запитати румунською, йому стараються допомогти. В м. Сірет в банку хотів поміняти євро на леї (один лей — приблизно 4 гривні). Касирка десь вийшла, поруч був охоронець, я спитав, коли вона повернеться, охоронець повідомив, що вона у шефа і зараз буде і тихенько підказав, що ліпший курс у обміннику за рогом. Там дійсно був значно вигідніший курс.

 Румуни шанують свої традиції, по телевізору та радіо багато етнічної музики.  Нові церкви будують, опираючись на досвід  народної архітектури. Тут ми не бачили церковної гігантоманії з «золотими куполами» і крикливо-синтетичними кольорами у оздобленні.  Досить переїхати в Закарпаття і там не скрізь, але трапляється багато еклектики, далекої від почуття міри та художнього смаку.

 Те, що вступ до Європейського Союзу пішов Румунії на користь, видно неозброєним оком. Крім зразкових доріг, про які вже говорилося,  видно, що багато робиться для благоустрою сіл та містечок. У маленькій Борші і сусідньому селі – нова ливнева каналізація, здавалося б, ну і що тут такого? Одесит такого не запитає, бо в нашому  мільйонному місті кожна злива – стихійне лихо і біда водієві, який у час негоди опиниться  у районі Пересипу, Балківської чи Середньофонтанської.

 Румуни – патріоти, вони люблять свій прапор. Червоно-жовто-синіх знамен багато на будинках, установах і церквах, поруч майорять прапори Євросоюзу.  Рекламою тут не зловживають. По містах нема великих біл-бордів, згадую агресивну рекламу в наших Карпатах по дорозі з  Яремча в Буковель, коли від біл-бордів рябить навіть у лісі. З політичної реклами найчастіше впадало у вічі: «Віктор Понта – наш президент», але це скромні, невеликого розміру перетяжки через дорогу з тканини. А скільки металу, паперу і грошей викинуто у нас на останні парламентські вибори?  Ввічливі водії, на диво дисципліновані пішоходи, котрі переходять виключно по «зебрі», жодної ями на дорозі.

До румунів треба їхати. У нас з ними дуже багато спільного, схожа матеріальна культура та народне мистецтво. Увесь час подорожі було відчуття близькості від дому не лише географічної, але й ментальної. Хто пояснить, чому Південна Буковина чи Марамуреш – «дальнє зарубіжжя», а Москва, Тамбов чи Бішкек «ближнє»? Звільняймося від шаблону. Тут є що подивитись і є чому повчитись.

Володимир Геник

This Post Has Been Viewed 142 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *