Ранній Скрябін: історія гурту в 11 піснях (фото, відео)

      У 2002 році в історії гурту Скрябін стались події, які поклали край їхній тодішній творчості — колектив покинули один, а згодом і другий його учасники-співзасновники. Відтоді подальша музична концепція групи виразно змінилась. Ці два періоди стали називати Старим або Раннім (1989-2002) та Новим Скрябіним (від 2002 року). Творчість старого складу групи становить неповторне явище на українській музичній сцені і варта аби розповісти про неї більше — переконати в цьому спробуємо, навівши одинадцять вибраних композицій періоду 1989-2001 років. Але перед тим дізнаємось як виник колектив та хто був причетним до нього на початку.

      Гурт Скрябін утворився в містечку Новояворівськ Львівської області (30 км на захід від Львова та 60 км від польського кордону) — колишнє поселення Янтарне для працівників сірчаної промисловості. На відміну від інших радянських міст тут було досяжне польське радіо та телебачення, що якісно відрізнялось за наповненням, і, звісно, вся молодь користувалась цією можливістю. Майбутні учасники гурту грали в різних музичних колективах — Андрій Кузьменко (Кузьма) в групах «Ланцюгова реакція», «Асоціація джентльменів», «Уко», «Труна», «Death Time Boys», Ростислав Домішевський (Рой) у гурті «Наша контора» (туди ж входив і А. Кузьменко), «Бардак», «Дизентерія», «Скажений сміх», «The One», Сергій Гера (Шура) — в «Гонзо і брати (Чужі сигарети)», «GPX-drei», «Тепло Землі».

      Навесні 1989 року музиканти, ще майбутнього Скрябіна, зійшлись в студії «Спати» (підвальне приміщення в місцевому палаці культури «Кристал», облаштоване для звукозаписів та репетицій, які відбувались уночі). Це були Андрій Кузьменко, Ростислав Домішевський, Сергій Гера, Олександр «Скряба» Скрябін (саме його прізвище стало назвою групи), Андрій «К’юр» Штурма та Ігор Яцишин. 30 травня 1989 року була записана перша пісня «Feel the Pain» («Чуєш біль» — повільний психоделічний нью-романтик) в трьох варіантах: англійською, українською та без слів. Результат сподобався усім учасникам, тож вирішено було писати далі.

Звукорежисером викликався бути Олександр Скрябін, на бас-гітарі грав Ростислав Домішевський, на клавішних — Сергій Гера, на ударних — Ігор Яцишин, Андрій Кузьменко виконував почесну роль вокаліста, автора текстів та музики. В такому складі протягом місяця у червні-липні 1989 року був записаний перший альбом «Чуєш біль» з 12-ти композицій. Альбом не був виданий, тому деякі пісні так і залишились невідомими широкому колу слухачів.  

    

Андрій Кузьменко в студії «Спати», фраґмент кліпу «Чуєш біль», 1989

      В той час група познайомилась з кінематографістом-аматором Володимиром Зайковським, який всерйоз захоплювався чорно-білим паралельним кіно та запропонував музикантам відзняти щось на зразок кліпу до їхньої роботи. Зайковський був у захваті від роботи хлопців та сам брався робити все на своїй андеґраундовій студії «Пошук». Так він записав перший кліп на пісну «Чуєш біль», а в подальшому став автором ще півтора десятка кліпів Скрябіна.

      У 1990 році припинив членство в групі Ігор Яцишин (помер у 1995 року), Олександр Скрябін залишався звукорежисером до 1995 року,  Андрій «К’юр» Штурма довгий час залишався поряд з групою, хоч не був її членом.

Наш перший альбом “Чуєш біль” був записаний англійською мовою і був перекладений на українську мову. Ми не вміли писати тексти по-українськи, ми були зарусифіковані дуже і дуже співали багато по-російськи коли грали танці, тобто російських шляґерів тих років — 70-тих, 80-тих років. А потім ми почали придумувати щось своє, але ніяк не могли ризикнути почати писати тексти українською мовою і почали писати по-англійськи, я тоді дуже добре володів англійською мовою, я мав знання після спецшколи, так що я робив то надійно і дуже грамотно і перекладав ті тексти на українську і то давалося краще.”

                                                         З інтерв’ю Андрія Кузьменка, грудень 1997 р

Кузьма (інші учасники Скрябіна поза кадром) та ведуча Галина Бабій на фестивалі

«Українське Попсо-франко», Одеса, 1993

      До якого жанру віднести музику Скрябіна? Однозначно відповісти неможливо, але з впевненістю можна стверджувати: за свою історію гурт грав синті-поп, постпанк, техно, нью-романтик та поп-рок. У цьому зв’язку доречно навести Кузьменкові слова: «Критики упродовж існування групи так і не змогли віднести творчість гурту до якоїсь конкретної течії. На фестивалях нам вручали нагороди за кращу альтернативну, кращу поп і рок-групу.»

Сидять: Андрій Кузьменко, Олександр Скрябін,

стоять: Сергій Гера, Андрій Штурма (ймовірно), перша половина 1990-тих

      Робочий процес над створенням пісень в студії учасники Скрябіна починали з музичної теми-ідеї, за тим основна тема потроху обростала звуками-ефектами (ефекти відбиралися колективно), потім писався текст, потім накладався голос. Про спосіб запису Ростислав Домішевський згадував: “Спочатку ми грали і співали на один магнітофон основні, фундаментальні партії (кістяк) — барабани, фон на синтезаторі, бас-гітарну партію, а потім пускали той запис в стерео на пульт і поверх нього грали і співали різні сола, другі голоси, ефекти і так далі. А Скряба сидів за пультом і контролював процес: шоб плівка на головки магнітофонів, шоб головки не забруднювались, слідкував, шоб щось не тріснуло і тому подібне. І дуже часто по закінченні запису він говорив: “Треба грати ще раз — там і там “пропало” (пропав звук), там і там тріснуло.”

Ростислав Домішевський, Сергій Гера, Андрій Кузьменко, приблизно 1997 рік

      Cклад колективу не змінювався до альбому “Озимі люди” 2002 року. Після того з групи вийшов Ростислав Домішевський. Сергій Гера програв у гурті ще один рік і так само вийшов, не поділяючи стилістичних змін, які наставали в ансамблі. Відхід цих двох учасників став переломною подією в історії групи. Прихильники розділилися на двоє — тих, що визнали творчість нового Скрябіна і тих, які не сприйняли докорінні зміни.

       Текстам Скрябіна старого зразка притаманні філософські роздуми, метафоричні порівняння, абстрагування, місцями песимістичний настрій, і як, зазначив ще у середині 90-х журналіст Андрій Архангельський, погляд групи на дійсність більше схожий на птаха, який кружляє довкола і споглядає на людські життя та їхні вчинки. Але разом з тим він просякнутий безпосереднім життям. Одна з ознак скрябінових текстів – де-не-де вкраплення діалектних слів, полонізмів  та русизмів.

      На формування музичного світогляду новояворівців багато в чому вплинули британські гурти Depeche Mode, The Cure та ірландська U2. Якщо говорити персонально, фанатом Depeche Mode був Гера, Кузьменко любив The Cure, а Домішевський захоплювався ірландцями. Цей вплив дуже помітний у творчості колективу і тримався аж до кінця 90-тих.

      Представлені одинадцять пісень записані гуртом у старому складі з 1989 по 2001 роки. Вибрані композиції не відображають усього творчого спектра в житті групи і обрані на власний смак, та все ж за ними можна скласти уявлення про тодішній Скрябін:

Одинокий в’язень (1989)

Пісня увійшла до першого альбому «Чуєш біль». У 1990 році В. Зайковський зняв на неї відеокліп. Режисер згадував, що початкова назва композиції була “Сплячий патруль”. Писали її А. Кузьменко та Сергій Гера. В одній з телепрограм Кузьма стверджував, що це одна з найперших, ледве не друга, композиція в історії гурту.

У 1991 році, під ім’ям Андрій Кіл, група виступала на фестивалі “Червона рута” у Запоріжжі, де виконала три композиції, серед них “Одинокий в’язень”. Після того пісня грала в етерах львівських радіостанцій, а ще пізніше на всеукраїнському “Промені”.

Осінь-зима (1992)

Композиція ввійшла до альбому “Мова риб”, що був записаний 1992 року на “Студії Лева” та виданий на касетах. Але сама пісня могла бути написана роком раніше. Через низьку якість звучання альбом з деякими іншими піснями був перевиданий у 1997 році.

В інтерв’ю, вже по смерті Кузьми, Ростислав Домішевський зізнавався: «Це одна з найбільших пісень, які мені подобаються. Це повністю Андрія пісня. Коли я хочу почути його, я слухаю її.»

Оля (1992)

СЛУХАТИ

Написав пісню Андрій Кузьменко. Композиція мала первісну назву “Ліза”, але під час підготовки музикантів до “Червоної рути” продюсер Володимир Бебешко дещо зредагував її, і пісня стала «Олею», яка і була представлена, поруч із “Одиноким в’язнем”, на фестивалі. Увійшла до альбому “Мова риб” (1992), роком пізніше ввійшла до невиданого альбому «Технофайт», а потім була включена до перевиданого альбому «Мова риб» (1997).

Не вмирай (1992)

СЛУХАТИ

Пісня була записана Герою, Домішевським і Кузьменком на студії “Спати” не пізніше липня 1992 року та увійшла в невиданий альбом “Технофайт” (1993). Завдяки якісному запису (високоякісну апаратуру та інструменти надав Ростислав Штинь) пісня в майбутньому була включена в альбом “Мова риб” (1997).

Мудрий, бо німий (1995)

СЛУХАТИ

Альбом «Птахи» розпочав відлік популярності групи. Перший їхній альбом, виданий на компакт-дисках, виготовила восени 1995 року німецька фірма Sonopress у кількості 1000 примірників. В альбомі робився напрямок на techno – модну на той час музику, однак є композиції у традиційному для Скрябіна неоромантичному дусі.

Запис альбому робився на студії «Нова» у Києві, яку музиканти, через брак коштів, орендували на сім ночей. Тарас Гавриляк згадував, що хлопці працювали вночі від 21.00 до 9.00. Два дні записували вокал та три дні зводили. «Мудрий, бо німий» створювалась «з нуля». В той час у Кузьми була досить довга перерва у вокалі і виявилось, що йому важко виспівувати. Розминати зв’язки не було часу, цим пояснюється своєрідна манера «напівшепоту» в альбомі.

Татко хорий (1996)

Увійшла до альбому «Казки», який вийшов у січні 1997 року, однак практично робота над ним завершилась ще у липні 1996. Текст написано Ростиславом Домішевським під враженням від смерті батька. Музику написав Андрій Кузьменко.

До смерті і довше (1996)

СЛУХАТИ

Композиція з альбому «Казки». Написана Кузьменком та Герою. Була представлена 6 квітня 1996 року в клубі «Голлівуд» на святкуванні Дня народження Ірини Білик.

«Казки» — один з найголовніших доробків старого «Скрябіна», альбом «від серця». В ньому відображена філософія та світогляд групи. Альбом визнано «альбомом для думання». Музиканти погоджувалися, мовляв, так, у нас є своя філософія, в наших піснях думки, ми любимо, коли над ними думають.

Небо каже (йди сюда) (1998)

Слова та музику написав Кузьма. Пісня увійшла до альбому «Хробак», який планували видати восени 1997 року, проте вийшов він лише за півтора роки в лютому 1999-го. В інтерв’ю газеті «Голос України» (липень 1997) на запитання журналіста, чому така дивна назва, Кузьма пояснював: «Хробак – це маленька людина, яка нічого в світі не здатна змінити – у глобальному масштабі. Чогось домогтися можна тільки гуртом.»

Не треба (1998)

Пісня з альбому «Хробак». Написана Домішевським та Кузьменком

Запис альбому відбувався на студії «Спати» в період травня-липня та на початку листопада 1998 року. Попри те, що «Хробак» світоглядно та стилем наслідував попередні альбоми, він не мав комерційного успіху. Р. Домішевський згадував, що альбом народжувався в дуже складних умовах, Андрія не влаштовувало як виглядала група, стосунки, фінанси, альбом був занадто аванґардним, неформатним, однак популярним серед інтелектуальної маси.                                   

Твій портрет (1998)

Як і дві попередні композиції, пісня увійшла до альбому «Хробак». Слова належать Кузьменку, музику написали Кузьменко та Гера. Режисером відеокліпа, поруч із роботами «Небо каже» та «Не треба», став Володимир Зайковський.

Коридори-нори (2001)

СЛУХАТИ

Композиція з альбому «Стриптиз». В жовтні 2001-го студія «Спати» випустила альбом власним коштом на компакт-дисках, хоч робота над ним почалась ще у 1998. Ґрунтовно працювати над альбомом група розпочала у 2000-му. Вже тоді у середовищі гурту з’явились непорозуміння, які в подальшому призвели до виходу Домішевського, а потім і Гери.

2002 року фірма «Атлантік» перевидала, дещо доповнений, альбом під назвою «Стриптиз +».

Пісня записана за участю Юлії Лорд, яка своїм голосом «прикрасила сіру баладу про лабіринти». Співачка співпрацювала з колективом у 1998-2001 роках.

Юлія Лорд на концерті Скрябіна в Одеській філармонії, 1998 р.

Після смерті Кузьми Юлія згадувала: «Андрій був людиною з гарячим серцем. Надзвичайно активним, з мільйонами ідей. Паралельно міг працювати над шаленою кількістю проектів…  Безперечно, він не був простою людиною, він був контроверсійною людиною, в якій уживалися одночасно різні люди. Але, очевидно, такими є великі таланти, і я його люблю, по-своєму люблю і поважаю».

Ігор Писаренко

У статті використано текстові матеріали з ресурсів skryabin.at.ua та skryabin.tripod.com.

This Post Has Been Viewed 200 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *