Новобудови, що паскудять Київ

«Київміськбуд» завершує будівництво комплексу з чотирьох 24-поверхових будинків на тихій вуличці Феодосійській, що в Голосіївському районі. Схожі здалеку на кольорові олівці, зблизька ці хмарочоси не викликають жодної симпатії. Навіть на фоні цинічної забудови столиці це — приклад хижацького ставлення до міського простору.

Шанхай на горбочку
Держнорми обмежують щільність забудови ділянки величиною в 450-500 чол/га. Це максимум дві «хрущівки».   Між тим, на Феодосійській забудовник зважився посадити на гектар одразу чотири багатоповерхівки. Тут же є простір для паркування та роз’їзду машин і навіть невеликий зелений острівець.

Квартири розміщено по шість штук на 22 поверхах кожної будівлі. Разом виходить 528 квартир на ділянку, тобто за повного заселення щільність населення складе фантастичної величини у 1200 чоловік на гектар!  З таким підходом можна усе населення Києва розмістити на площі одного  лише Печерського району.
Безымянный
Мешканці «олівців» буквально будуть заглядати один одному у вікна: відстань між будинками складає 23-27метрів, а подекуди і 20-ть.  Дотриматися норм освітлення квартир за таких умов неможливо. Цікаво, що через дорогу будується іще дві висотки.
DSCN0064

Далі: вуличка Феодосійська дуже вузька. Як будуть пересуватися машини новоселів? Це питання також не прораховане. Влада і забудовник «тупо» поставили чотири башти у найменш придатному для цього місці. До речі, квартири тут поки не користуються великим попитом.

Житло без сенсу і перспективи
Створення таких осередків щільної забудови загострює численні проблеми міста. Це і транспорт, і забезпеченість школами та дитсадками. Незаконне по суті будівництво за межею норм і здорового глузду виправдовується дефіцитом і дороговизною землі. Але виникає одразу два застереження.

По-перше забудова квадратними у плані хмарочосами не завжди є ефективною. На Феодосійській чотири будинки займають усього 18% ділянки. Між тим, у центрі міста історичні квартали з невеликими дворами забудовані на 60-70%. «Сталінська» периметральна забудова з великими зеленими дворами в середині дає вже 40-50% у межах кварталу. У таких будинках можна заселити трохи меншу (але все одно вищу за нормативи) кількість людей, без проблем розмістивши у підземних паркінгах автомобілі та повернувши двори людям.

По-друге, з кожним поверхом зростає питома вага металу у конструкціях. Це позначається на вартості будівництва. Так, зведення метра у 8-поверховому будинку може коштувати удвічі менше, ніж у 20-поверховому.  Відповідно, забудова середньої поверховості є оптимальною і  для споживача, і для забудовника, а також не призводить до паразитування нових житлових утворень на соціальній, транспортній та рекреаційній структурі міста.

Зазначу, що у перспективі забудова  міста житловими хмарочосами є малоперспективною. Звісно, Київ – чи не єдине велике місто України, населення якого швидко зростає. Але ж в цілому по країні населення, по перше, падає, по друге, не поспішає урбанізуватися. Через дорожнечу житла молодь із сіл та містечок не може переїжджати  до міст у великій кількості. З іншого боку, молоді та освічені городяни у великій кількості мігрують за кордон. Якщо рівень життя протягом найближчих 10-20 років принципово не покращиться, процеси еміграції та депопуляції лише посиляться. Хто ж тоді купить стільки житла?

І навпаки, зростання купівельної спроможності призведе до збільшення попиту на 3-4-кімнатні квартири. А у нових висотках економ-класу таких замало. В середньому вони на 45% складаються з однокімнатних квартир і десь на третину – з двокімнатних. Тобто житлові хмарочоси не лише не розв’язують питання розселення городян у майбутньому, а й з великою імовірністю створюють проблему «будинків-примар», з яких більш-менш успішні родини воліють виїхати. У Британії та Німеччині такі комплекси стали притулком для мігрантів, у США їх масово зносили ще у 80-х роках через жахливу ситуацію зі злочинністю.
DSCN0063
Хотіли якнайкраще…
Закон суворий, але це все одно закон і його можна обійти. Проблема житлових хмарочосів зумовлена не лише недотриманням закону. «Поползновєнія» забудовників мають також ситсемну причину.

Значна частина Києва розташована на пагорбах. Мережа вулиць формувалася за їх периметром, в низинах. Вздовж них у радянські часи зводилися стрічкоподібні будинки на 5-9 поверхів. Вершина пагорба, тобто центр кварталу, вважалися менш зручними для забудови. Тому тут часто залишався невеликий лісок або ж з’являвся приватний сектор. Згодом цей простір почав сприйматися як резерв для нової забудови. Біда в тому, що навіть гігантські двори виявилися недостатньо просторими для нових житлових комплексів з їх розгалуженою системою під’їздів. Тим паче, що через свої габарити багатоповерхівки «тиснуть» навіть на дуже великий простір. На відстані 40-50 метрів від ваших вікон такий будинок закриває сонце, спричиняє вітер і псує пейзаж.  Часто в аборигенів зі старих будинків зменшується  тиск води і падає напруга. Дітям доводиться гратися не у зеленому дворі, а поряд з автомобілями, а зростаючий рівень шуму та пил змушує людей ставити нові вікна.
DSCN0076
І все це – наслідок нераціонального планування місцевості у часи СРСР. Зрозуміло, що необхідність з найменшими витратами розселити якомога більшу кількість населення не дозволяла вкладатися у вертикальне планування, терасування та інші «надлишки». Але ж на рівному як дошка Лівому березі, де квартали планувалися «під  лінійку» і одразу ж щільно забудовувалися, таких проблем значно менше, ніж на пагорбах Правого берега.
PS. Неподалік від Феодосійської, на Саперно-Слобідській, можна побачити інше «диво» сучасної архітектури. Для будівництва багатоповерхівок вздовж траси доводиться терасувати схили. В результаті, у деяких будинках вікна аж до п’ятого поверха виходять на підпірну стіну, зроблену на відстані менше ніж 10 метрів.

Михайло Мейзерський

This Post Has Been Viewed 23 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *