Коли вже в Одесі посипатимуть тротуари не піском і сіллю: досвід скандинавських країн

Зимова ожеледь зазвичай асоціюється з танцями на льоду, або навіть зі зламаними кінцівками і зимовими святами, проведеними в лікарні. Та щоб таких поганих асоціацій не виникало, держави цілком у різний спосіб вирішують проблеми ожеледиці в містах. Сьогодні ми розкажемо про досвід Скандинавських країн в боротьбі з ожеледецею,  для яких це зимове явище, як і затяжні холодні зими зовсім не є новинкою.

В Україні та більшості інших пострадянських країнах задля зменшення небезпечних наслідків від ожеледиці зазвичай використовують сіль, пісок або їх суміш. Та такий спосіб не видається надто ефективним, орієнтованим на людей ну і вже точно не є естетично привабливим. Через сіль та пісок швидко псується взуття, на якому залишаються сольові розводи або пісок, який буквально вїдається у взуття.

Та окрім того, використання піску та солі не є дешевим методом, оскільки зібрати їх після зимового сезону не видається можливим. До того ж, пісок суттєво забруднює газони, ну і сіль в великих кількостях не йде на користь землі та рослинам.
Ну і вишенькою на торті від використання піску стає болото, в якому грузнуть пішоходи після того, як сніг тане.

Та аналог нашій звичній манері посипати тротуари піском і сіллю давно придумали і по сей день використовують в скандинавських країнах. І цим рішенням є гранітна крихта.

Гранітна крихта являє собою подрібнені частини гранітної гірської породи, що добувається в кар’єрах і широко поширена по всьому світу. Сама порода складається з таких елементів, як калієвий польовий шпат, плагіоклаз, кварц і слюда. Такий метод боротьби з підвищеним травматизмом від ожеледиці норди почали використовувати ще з кінця 19 ст.

Перевагами використання гранітної крихти є те, що вона створює краще зціплення аніж пісок і сіль, а отже і впасти на льоду стає набагато важче. До того ж, вона не забруднює сніг, а отже і не створює болота. Ну і найголовнішим її плюсом є те, що її можна повторно використати. В Фінляндії, наприклад, гранітну крихту навесні збирають спеціальною технікою, схожою на пилососи, миють, а наступної зими використовують знову.

З мінусів використання гранітної крихти можна назвати те, що маленькі камінчики завжди застряють в складному профілі підошви, тому у всіх дверей фінських будинків стоять спеціальні щітки і спеціальні пластикові килими з зубчастим ворсом. До того ж, їздити на велосипеді чи просто ходити по тротуарах стає не так приємно, за відсутності снігу, як на чистих тротуарах.

Так, вартість кілограма гранітної крихти в Україні складає 1,5 грн, а піску – 70 копійок. Та хоча пісок і дешевше, він не надто ефективний для населення. Для бюрократії усе навпаки: у пісок дуже легко додати води, і його вага подвоюється, а то й потроюється. З гранітною крихтою так не вийде, тож, напевно, що корупційна складова є суттєвим фактором при виборі методу боротьби з ожеледицею.

Вероніка Владимирова

This Post Has Been Viewed 218 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *