Жити разом: чи відрізняються одесити від американців

Самотність і відчуженість – епідемія сучасності. Ці концептуалізовані моделі сучасної ідеології свободи знаходять своє втілення і в міському середовищі. Найвагомішими осередками відчуження у місті стали приватні сектори чи багатоповерхівки, в яких ніхто не знає одне одного, хоча й формально вітається. Та якщо міський простір може сприяти відчуженню, то спеціальна його організація може також посприяти і зближенню людей. Одним з таких рішень є cohousing, про ідею якого на платформі TEDх розповіла американський архітектор – Грейс кім.

©2017 Nicole Raine Photography

На думку Грейс, в суспільстві гостро стоїть питання соціальної ізоляції для подолання якої потрібно створювати простір для взаємодії, в якому люди зможуть відчути себе потрібними та у зв’язку з іншими. Допомогти у цьому можуть будинки які покликані створювати спільний простір, затишок та посилювати взаємодію між сусідами. Концепція такого будівельно-архітектурного рішення є Сohausing.

Сohausing — це спосіб мислення та організації житлового простору, який об’єднує людей що спільно проживають у ньому. В такому будинку кожен знає та дбає одне про одного, цікавиться життям сусідів та бере у ньому участь. Попри таку близьку взаємодію ніхто не скасовує й особистого простору, адже кожен з учасників cohousing має власну житлову площу – квартиру чи кімнату, в залежності від будинку.

У своєму виступу Грейс Кім приводить приклад такого cohousing-будинку, який вона сама спроектувала. Це маленький будинок, котрий є таким самим як і сусідній будинок, окрім того, що пофарбований у яскраво-жовтий колір.

В будинку розміщено 9 квартир, в кожній з яких є вітальня, кухня, спальня, ванна та туалет.

Так виглядають квартири з середини:

Та найважливіше що відрізняє цей будинок від усіх інших — спільний простір для мешканців дому. Найголовніше тут відбувається не за закритими дверима, а у спільному дворі, кухні та вітальні.

Щоранку сусіди можуть бачити одне одного з вікон своїх кухонь, коли готують сніданок. Це вигляд з вікна кухні Грейс:


В спільному відкритому дворі, на який виходять вікна усіх квартир, в залежності від пори року можна побачити різну картинку. Оскільки в будинку Грейс живуть сім’ї з дітьми, то у спільному дворі постійно чутно крики дітей та розмови дорослих, що наглядають за ними. Про цей шум архітекторка каже, що це звуки соціальної взаємодії, звуки життя в будинку, де всі близькі одне до одного. Вигляд двору будинку Грейс в різні пори року.


Та головний секрет такого спільного проживання, каже архітекторка, є спільний простір де сусіди мають змогу зібратись разом – CommonHouse. В цьому конкретному будинку є велика кімната-їдальня, в якій разом збираються всі 28 жителів дому і вечеряють разом тричі на тиждень.

Для приготування таких великих вечерь є спільна кухня на якій сусіди почергово чергують. Кожної вечері один з 17 дорослих виступає шеф-поваром. Всі ж інші допомагають в приготуванні їжі та сервіруванні столу.

Особливо приємно для Грейс що сусіди завжди пам’ятають про те, що вона вегетаріанка та готують їй відмінні вегетаріанські страви. «Це проста дрібниця, в якій людина відчуває себе потрібною та доглянутою», — каже Грейс.

Найважливіше, в чому беруть участь усі сім’ї, які є учасниками cohousing — це створення затишку та відчуття спільності. Для цього продумується яким чином має бути спланований спільний простір, тобто чи має і як має бути розташована дитяча площадка, вітальня з телевізором, їдальня і т.д. Цим досягається відчуття communitas – дух спільноти. Та найефективнішим у побудові цього духу є спільні вечері. За відчуттями Грейс, чим частіше люди разом їдять, тим сильніше їх відчуття communitas. «Коли ви їсте разом ви починаєте будувати плани на спільне проведення часу разом, ви наглядаєте за чужими дітьми, питаєте про життя ваших сусідів» — зазначає архітекторка.

Приклади організації спільного простору інших будинків-cohousing:

Важливо не будувати ілюзій, та зрозуміти, що життя в cohousing не означає суцільного щастя. Грейс зізнається, що не всі люди в спільноті в якій вона проживає є для неї ліпшими друзями. Іноді між сусідами трапляються сварки, оскільки вони усі доволі різні. Та на відміну від інших людей, які не проживають в подібних будинках, у них є мотивація миритись та знаходити можливості прийняття відмінності інших.

Чи є cohousing поширеним явищем та чи має такий спосіб організації житлового простору перспективи розвитку в Україні ми запитали одеського архітектора, Евгенія Вайсберга.

«Cohousing – не новая идея. Один из правариантов сohousing – коммуналка, которыми усеян весь центр Одессы, и в которых жить никто особо не спешит. Разные варианты подобной организации жилища встречаются повсеместно. Особенно этот популярно среди стариков и молодежи. В Америке есть стартап, который помогает пенсионерам избежать социальной изоляции путем размещения их в большом доме кого-то из участников проекта. Так, если у пенсионера большой дом и там достаточно места для других пенсионеров, он приглашает их к себе и они вместе живут, деля общее пространство и счета за коммуналку.

Что касается молодежи, то тут все работает намного проще, ведь основным мотивом сohousing выступают финансовые ограничения. Например, ареда однокомнатной квартиры в Тель-Авиве начинается от 1500 дол., а трехкомнатной – от 2000. Из-за огромного спроса цены на квартиры растут, поэтому люди для экономии снимают квартиры вместе, что выходит в 2-3 раза дешевле чем снимать однокомнатную. Также, что касается большинства современных частных домов, которые сдают в аренду, то в них на каждую спальню положен свой санузел, что делает сohаusing более комфортным.

Но для Украины, на данном этапе экономического развития, сohousing – не панацея. У нас люди не видят смысла снимать жилье вместе для экономии денег, ведь все-таки можно найти квартиру за приемлемую цену и жить одному. Сohousing – работает в странах где людям нужно сильно экономить, так как оплата за жилье забирает большую часть зарплаты. К тому же, ментальная организация у нас другая. Говорят, что одолжить денег означает испортить отношения, так вот в наших реалиях жить в месте с друзьями/знакомыми – это портить отношения. Ведь одно дело приятно общаться, другое — жить вместе.»

Наразі cohousing не є надто популярним, особливо в Європі, та й в Україні зокрема. Та такий вид проживання може стати цікавою і потрібною альтернативою для сучасних суспільств, оскільки одразу вирішує декілька проблем: високу вартість житла, соціальну ізоляцію, криміналізацію та ін.

Вероніка Владимирова

This Post Has Been Viewed 254 Times

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *